Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
ГУМАНІСТ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
ВИПОВНИЛОСЯ 555 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ ДРОГОБИЧА (бл. 1450–1494)
Перший доктор із Русі Юрій Котермак, який обрав собі за псевдонім назву рідного міста — Дрогобич, невтомною працею, різнобічним талантом відчутно прислужився розвиткові науки й культури доби Відродження. Його ім'я знане у вчених колах Італії, Франції, Польщі, Німеччини. Примхлива доля розпорядилася так, що на батьківщині Юрія Дрогобича — в Україні — про нього довідалися порівняно недавно: на межі 20–30-х років минулого століття.

У сім'ї убогого дрогобицького ремісника Михайла Котермака народився хлопчик, якого нарекли Юрком. Хіба могли рідні думати, що син стане доктором медицини, філософії та ще й ректором університету на чужині?
Мати, змучена тяжкою щоденною працею, померла, коли Юрко був ще малим. Ріс він із батьком і старшою сестрою. Разом з іншими сусідськими хлопчаками, ходив учитись грамоти до дяка церкви Святого Юра. Швидко навчився не лише читати псалтир і часословець, а й писати. Старенький чернець Євтимій, який доживав віку при церкві, давав допитливому хлопцеві читати житія Києво-Печерських угодників.
Багато часу старий чернець приділяв перевірці пасхалій — календарних таблиць, за якими вираховували дати рухомих церковних свят у різні роки. Юрко старанно вчив латину, яка вживалася тоді не лише в усіх вищих школах Європи, а й у магістратах галицьких міст, у громадських і земських судах Галичини та Поділля.
У XIV–XV ст. Дрогобич мав тісні стосунки з Італією, особливо з містами Флоренція та Генуя. Італійці були майже беззмінними управителями й головними працівниками місцевої солеварні. Юрко уважно слухав розповіді італійців про свою батьківщину, і в його голові зароджувалася думка й самому помандрувати до Флоренції, Венеції та Болоньї.
Після смерті батька Юрію запропонували найнятися писарчуком до львівської контори пана Айнольфа. Львів — колишня столиця галицько-волинських князів — справив на нього величезне враження. Зранку й до вечора юнак працював у конторі й на складах, рахував товари, переписував реєстри витрат і прибутків.
У Львові Юрко мав змогу навчатися в кафедральній школі. Проте його мрією був університет. У XV ст. вищі школи існували у багатьох країнах Західної Європи. Майже всі вони складалися з чотирьох факультетів: богословського, юридичного, медичного та «артистичного», де вивчали «Артес лібералес» — сім «вільних мистецтв». До них належали предмети тривіуму (граматика, логіка, риторика) і квадривіуму (арифметика, геометрія, музика, філософія). Найближчим до України був університет у Кракові.
Попросивши розрахунок у пана Айнольфа, Юрій на початку 1469 року пристав до купецької валки, що вирушала зі Львова на Захід. Він зробив найнижчий внесок — один грош; склав присягу на вірність університетським статутам і звичаям й офіційно став студентом філософського факультету.
Бідніші студенти, щоб звести кінці з кінцями, бралися до будь-якої роботи. Серед них були переписувачі книг, палітурники, слуги професорів і багатих студентів, келнери по винарнях і курсори-посланці, які розносили листи з Кракова до інших міст. Найкраще було тим, які влаштовувалися вчителями у парафіяльних школах або давали приватні уроки. Юрій не цурався ніякої роботи.
У списках вступників до цього закладу за 1411–1600 роки вдалося відшукати принаймні 32 вихідці з Дрогобича. Завершувала курс навчання й отримувала наукові титули лише незначна частина студентів. Здобуття Юрієм Дрогобичем 1470 року ступеня бакалавра, а 1472-го — магістра свідчить про його наукові здібності й неабияку наполегливість у подоланні труднощів.
Після присудження магістерського ступеня Юрій виїхав на навчання до Італії — у славетний Болонський університет. Далеко поза межами Італії йшла слава про болонських медиків, астрономів, філософів.
У Болоньї Юрій здобув ступінь доктора вільних мистецтв, а пізніше — й медицини. У списках лекторів Болонського університету вказується, що в 1478–1482 навчальних роках він читав так звані ранкові лекції з астрономії. Водночас і далі опановував медицину. Щоб стати доктором медицини, треба було студіювати цю науку чотири роки.
Отож, виступаючи на заняттях з астрономії як доктор вільних мистецтв і професор, на лекціях із медицини Юрій Дрогобич сидів на студентській лаві.
Астрономія, що її викладав доктор Юрій, і медицина, яку він студіював на лекціях, у ті часи тісно пов'язувалися між собою. Кожен лікар мусив розумітися на астрономії, щоб за розташуванням небесних світил встановити час, коли можна зробити операцію, пустити кров, коли найкраще діють ті чи інші ліки. Вважалося, що «лікар без знання астрології — це як око, позбавлене здатності бачити».
У 1481–1482 роках Юрія Дрогобича обрали ректором «університету медиків, артистів у Болоньї». До його обов'язків входило стежити за дотриманням університетських статутів, готувати з професорами розклади лекцій, заповнювати вакансії, встановлювати порядок оплати професорів, контролювати їхню роботу, розподіляти лектури й організовувати диспути. Ректор, як зазначалося в одному зі статутів, був «головою університету». До того ж мав цивільну й кримінальну юрисдикцію над усіма особами, залежними від університету, передусім над студентами.
1482 року Ю. Дрогобич здобув звання доктора медицини.
Поряд із навчанням і викладацькою діяльністю він писав наукові праці.
У відділі латинських манускриптів Баварської державної бібліотеки в Мюнхені серед матеріалів із колишньої князівської книгозбірні зберігся в рукописній копії Юріїв прогностик на березень-грудень 1478 року. Він був присвячений правителеві Болоньї Джованні II Бентівольйо і містив, крім астрологічних віщувань, обчислення днів зміни фаз місяця й орієнтовний прогноз погоди. Ілюстрацією до тексту служила схема розташування планет у 12 «небесних домах» на 12 березня 1478 року.
В іншій праці Юрія Дрогобича є «оцінка» сонячного затемнення 29 липня 1478 року. Вона містить географічні відомості про Східну Європу (в т. ч. про Білорусь), цитати з творів Сенеки й Петрарки. Зберігається рукопис у Національній бібліотеці в Парижі.
Ймовірно, Юрій Дрогобич підготував ще кілька подібних праць, але лише одну з них було надруковано — трактат «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету».
Збереглося тільки два примірники: один належить бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові, другий є власністю Штутгартської бібліотеки, але постійно знаходиться у бібліотеці богословського факультету Тюбінгенського університету. Перша друкована книга, написана автором з України, за своїм рівнем не поступається перед аналогічними тогочасними західноєвропейськими виданнями. За формою і змістом «прогностична оцінка поточного 1483 року» є астрологічним календарем, який на підставі взаємного розташування світил і оцінки різних небесних явищ передбачає земні події. В ті часи, а також пізніше, у XVI–XVII ст., такі видатні мислителі й дослідники, як Джордано Бруно, Тіхо Браче, Френсіс Бекон, Йогансес Кеплер, Томмазо Кампанелла ставилися до астрології як до справжньої науки, вважаючи, що розташування зірок, планет має вплив на долю людини.
Юрій Котермак визначає з точністю до кількох годин час двох місячних затемнень — увечері 22 квітня і в ніч із 15 на 16 жовтня 1483 року. Він подає перелік днів, годин і хвилин основних фаз Місяця упродовж року.
Заслуговують на увагу й відомості автора з географії. На початку першого розділу йдеться про взаємне розташування Сонця і планет у країнах і містах Європи залежно від географічної довготи. В одному з наступних розділів автор називає країни, яким «загрожує війна», серед них — «місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі, як Русь, Поділля, Волощина й місцевості татар». Про Сілезію вчений пише у підрозділі «Про становище Польщі». Водночас він наголошує, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське королівство», колишні володіння Галицько-Волинського короля Данила.
Чимало висновків автор зробив на підставі спостережень за тогочасним політичним життям. Так, у 1486–1487 роках Юрій Дрогобич вирішив повернутися на батьківщину.
Радість зустрічі з рідним краєм була затьмарена сумними новинами: протягом останніх років жорстокі татарські набіги спустошили Переяславщину, південну Київщину, Брацлавщину. Серце його обливалося кров'ю, коли слухав розповіді про спалені міста і села.
Щоб порвати пута ненависної неволі, треба було боротися з духовним рабством, поширювати в народі освіту. Тому Юрій вирішив: він поїде до Кракова, щоб допомагати землякам одержувати освіту в найближчій до України вищій школі.
І знову довелося прощатися з п'янким повітрям України...
Із 1488 року Юрій Дрогобич читав лекції з медицини, астрономії в Краківському університеті. Якраз у ті роки ці предмети студіював там Микола Коперник. У викладанні медицини Ю. Дрогобич надавав важливого значення поєднанню теоретичного навчання з практикою лікування. Документ 1492 року свідчить, що він навіть здобув титул «королівського лікаря».
Викладацька діяльність і широка медична практика не заважали Ю. Дрогобичу вести дослідження з астрономії. Саме в цей час він написав науковий трактат із шести розділів про сонячні й місячні затемнення «Юдіціум прогностікон»... У рукописі йдеться про вплив сузір'їв у різних географічних широтах, у зв'язку з чим подаються відомості з географії Західної та Східної Європи, Близького Сходу, а також про значення для оцінки наслідків затемнень і розташування сузір'їв.
Цією працею зацікавилися вчені Франції, Німеччини, Італії. Рукописна копія трактату збереглася у Паризькій національній бібліотеці.
4 лютого 1494 року перестало битися серце вченого, випало перо з його працьовитих рук. І довелося йому спочити вічним сном не на любій батьківщині, а під холодним небом чужини.
Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, долаючи труднощі й перешкоди, домоглася перевидання невеликим тиражем «прогностичної оцінки» Юрія Дрогобича.
Зацікавлення громадськості Юрієм Дрогобичем цілком зрозуміле: його діяльність — одне зі свідчень зв'язків України з країнами Заходу і Сходу, багатогранності культурних і наукових контактів нашого народу.
також у паперовій версії читайте:
  • ШКОЛА НАЗИВАЛАСЯ «ОРІОНОМ»

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».