ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК ЯК ВИКЛИК
Міжнародний кримінальний суд 18 листопада для колишньої Югославії (ICTY) зняв із хорватських генералів Анте Готовіни і Младена Маркача звинувачення, що стосувалися перебігу збройних операцій проти хорватських сербів у 1995 році.
Вирок мав би стати моральною сатисфакцією для сербських жертв війни, але виправдання хорватських генералів може ускладнити процес примирення на території колишньої Югославії.
Цілковито скасовано вирок суду першої інстанції від квітня 2011-го, який визнав обох генералів винними у скоєнні злочинних дій та участі у злочинній організації, метою якої було усунення сербського населення з країни, та засудив генералів відповідно на 24 (Готовіна) і 18 (Маркача) років позбавлення волі.
Виправдувальний вирок викликав емоції не тільки серед громадськості, а й у п'ятиособовому складі суду. Два судді не підтримали вирок і представили власну думку, а два з трьох суддів, котрі його підтримали, висловили власну інтерпретацію обґрунтування. Відсутність одностайності й повне скасування вироку першої інстанції в одній з ключових справ, які розглядає суд, похитнули довіру до нього.
Суд було створено у 1993 р. для покарання конкретних осіб за вчинені військові злочини під час конфлікту на Балканах. Із часом його діяльність вписалась у ширший контекст процесу примирення. Під впливом політичного тиску суд зробив спробу символічного засудження сторін конфлікту і їхню участь у подіях дев'яностих років минулого століття.
Власне, у цьому контексті треба розглядати процес Анте Готовіни — командуючого військовим округом Спліт і Младена Маркача — командувача спецпідрозділів хорватської поліції. Вони стали символами хорватської відповідальності за злочини, скоєні під час операції «Буря» та вигнання цивільних сербів із країни.
Процес генералів мав також стати доказом неупередженості суду, який, щоправда, переслідує і засуджує переважно сербів (приблизно 68% засуджених), але прагне до покарання за злочини, вчинені й іншими сторонами конфлікту. Вирок першої інстанції був політично використовуваний, як символ визнання сербських жертв війни і доказ, що не тільки серби скоювали військові злочини.
У свою чергу, у Хорватії засудження генералів, яких більшість громадян вважала воєнними героями, підривало імідж хорватів, як невинних жертв війни, котрі тільки захищалися від сербської агресії й не чинили злочинів. Через це процес перебував під такою увагою медіа, а виправдувальний вирок матиме широкі наслідки для регіону.
Після оголошення вироків у Хорватії відбулися патріотичні мітинги на честь виправданих судом генералів. Рішення суду для значної частини суспільства були підтвердженням невинуватості хорватської сторони у веденні військових дій у 1991–1995 роках. Хорватська влада, а також Анте Готовіна намагаються дистанціюватися від надто широкої інтерпретації вердикту суду, стверджуючи, що звільнення від відповідальності командирів не означає відсутності під час операції «Буря» злочинів і правопорушень, які мають бути покарані.
У Сербії вирок критикували майже всі політичні осередки. Він визнаний остаточним підтвердженням заангажованості суду і однозначно суворішого ставлення до сербів, та його нездатності засудити злочини, чиїми жертвами стали цивільні серби.
Вирок посилює націоналістичні настрої у Сербії й Хорватії і негативно вплине на процес примирення у регіоні. Рішення ICTY утверджує у сербському суспільстві ставлення до Сербії, як до жертви політики Заходу. Водночас може ослабити у Хорватії бажання розглянути злочини, скоєні хорватами. Безпосереднім наслідком цього рішення стало припинення співпраці Сербії з ICTY, що має радше символічне значення, бо суд і так завершує свою діяльність у 2014-му, а більшість доказів уже зібрано.
У перспективі вирок може завдати поразки такій ініціативі, як регіональна комісія «Правди і примирення» (RECOM), утвореній у 2008 р. неурядовими організаціями балканських держав, бо сторонам буде складніше відмовитися від ганебних сторінок власного минулого і конфронтації відмінних історичних підходів. Вирок призвів до призупинення процесу примирення у регіоні як на лінії Белград — Загреб, так і Белград — Приштина.
Скасовано сербсько-хорватські візити на найвищому рівні та черговий раунд косовсько-сербських переговорів у Брюсселі. Після вироку ICTY сербській владі буде складніше переконувати суспільство у необхідності продовження процесу інтеграції з Євросоюзом і нормалізації відносин з Хорватією чи Косово. Адже вони вимагають поступок із сербського боку, які, через зростаюче відчуття несправедливого ставлення з боку Заходу, не мають відчутної підтримки суспільства.
Ці тенденції будуть найближчим часом наростати з огляду на черговий виправдувальний вирок ICTY 29 листопада, цього разу Рамушу Харадінаю — командувачу «Армії визволення Косова». Його звільнили від відповідальності за злочини, скоєні проти сербського і ромського населення у 1998 році.
Оскільки Євросоюз ставить у залежність від співпраці з судом у Гаазі процес євроінтеграції держав колишньої Югославії, негативне ставлення до ICTY найімовірніше виявиться у Сербії також у зростанні антиєвропейських настроїв або, щонайменше, скептицизму щодо Євросоюзу.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЯ — ТУРЕЧЧИНА: ЕКОНОМІКА ВИЗНАЧАЄ ПОРЯДОК ДЕННИЙ
- СПІВДРУЖНІСТЬ У ПОШУКАХ НОВОГО СМИСЛУ
- УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕРЕС У ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ
назад »»»