Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 30 Грудень 2016 18:46

Теоретик нелінійних коливань

Rate this item
(0 votes)

Ось що пи­шуть у на­уко­вих ен­ци­кло­пе­ді­ях і до­від­ни­ках про цьо­го вче­но­го: «Уся твор­ча біо­гра­фія Ю. О. Мит­ро­поль­сько­го по­в’яза­на в ос­нов­но­му із роз­вит­ком тео­рії не­лі­ній­них ко­ли­вань та ди­фе­рен­ці­аль­них рів­нянь. Ре­зуль­та­ти цих до­слі­джень уза­галь­не­ні у 300 на­уко­вих пуб­лі­ка­ці­ях у віт­чиз­ня­них і за­ру­біж­них жур­на­лах, а та­кож в 30 ін­ди­ві­ду­аль­них і ко­лек­тив­них мо­но­гра­фі­ях».

Узагалі-то для нефахівця зрозуміти, чим саме займався все життя академік Митропольський, важкувато, адже мало хто уявляє, що криється за поняттями «нелінійних коливань» та «диференціальних рівнянь». Знаючі люди стверджують, що в окремих розділах точних наук до тонкощів розбираються часом кілька десятків землян, тож ми просто повіримо колегам і соратникам Юрія Олексійовича на слово: «Митропольський — це голова!»

Юрій Олексійович народився у селі Шишаки нині Гоголівського району Полтавської області 3 січня 1917 року. У 1932 році екстерном закінчив 7-річну школу в Києві і став до роботи на Київському консервному заводі. У 1938 році закінчив 10-й клас середньої школи і в тому ж таки році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Під час навчання серйозно ставився до військових занять: у школі отримав значок «Ворошиловський стрілок» 2-го ступеня, а в університеті закінчив снайперські курси.
Брав участь у битвах Другої світової війни. 7 липня 1941 року був призваний до лав Збройних Сил і направлений у місто Чугуїв, у 39-й запасний автобронетанковий полк. Але вступити у сутичку з ворогом не встиг — у жовтні 1941 року вийшов наказ наркома оборони С. Тимошенка про надання відпустки всім студентам інститутів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання із подальшим направленням їх у військові училища і військові академії. Тоді у РСЧА різко не вистачало командирів взводів і рот.
Таким чином Юрій Митропольський попрямував до Казахстану, куди у місто Кзил-Орда був евакуйований Київський університет. А в березні 1942 року Юрій Митропольський успішно здав усі іспити у Казахському державному університеті імені С. М. Кірова і був направлений у Рязанське артилерійське училище в місто Талгар. Закінчивши його у березні 1943 року, в званні лейтенанта був направлений на Степовий фронт.
Тут він опинився у складі 800-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону, який увійшов до складу 137-ї артилерійської бригади 1-ї ударної армії 2-го Білоруського фронту. Юрій Митропольський був призначений начальником пункту обробки даних, що надходять від спостерігачів зі стереотрубами, і встановлення цілей противника.
У цій якості, а потім на посаді ад’ютанта командира бригади Юрій Митропольський брав участь у визволенні міст Острів, Псков, Валга, Рига, у розгромі Курляндського угруповання супротивника.
Після демобілізації, з 1946 року Ю. Митропольський працює в Академії наук України в місті Києві, а точніше, свій шлях у науку він починає як молодший науковий співробітник в Інституті будівельної механіки АН УРСР. Там же під керівництвом академіка М. М. Боголюбова Юрій Митропольський захищає кандидатську дисертацію, а в 1951-му і докторську.
У тому ж році стає старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР.
Ідуть роки і разом із науковими досягненнями талановитого вченого приходять і нові посади в рідному інституті — старший науковий співробітник (1951–1953), завідувач відділу (1953–1956), заступник директора з наукової роботи (1956–1958) і нарешті — директор інституту (1958–1988).
Його авторитет і харизма не могли не бути затребувані і для організаційно-методичної роботи у президії АН УРСР, де він з успіхом очолював ряд відділень: фізико-математичних наук (1961–1963), математики, механіки і кібернетики (1963–1982), математики і механіки (1982–1986), математики (1986–1990).
Одночасно з науковою і науково-організаторською роботою в Академії наук Юрій Олексійович багато років працював у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка — доцентом (1949–1951), завідувачем кафедри (1951–1953), професором кафедри диференціальних рівнянь (1954–1989), читав лекції і керував аспірантами, ним підготовлено 100 кандидатів і 25 докторів фізико-математичних наук.
Серед безлічі монографій Ю. Митропольского виділяються: «Нестаціонарні процеси у нелінійних коливальних системах» (1955), «Асимптотичні методи у теорії нелінійних коливань» (1955), «Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань» (1964), «Нелінійна механіка. «Метод усереднення у нелінійній механіці» (1971), «Одночастотні коливання» (1997) та інші.
Слід зазначити, що наукові результати, отримані Ю. Митропольським, увійшли до низки фундаментальних вітчизняних і зарубіжних монографій, у тому числі «Асимптотичні методи нелінійної механіки» (1969), «Вібрації в техніці» (1978).
Заслуги Юрія Митропольского були високо оцінені Батьківщиною. Заслужений діяч науки УРСР (1967), лауреат Ленінської премії (1965), лауреат Державної премії УРСР (1980), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1996 року. Ось неповний перелік його почесних звань і нагород за науковий подвиг.
А ось і бойові нагороди — Митропольський удостоєний ордена Вітчизняної війни II ступеня, двох орденів Червоної Зірки, багатьох медалей. А вже у мирний час він був відзначений орденами Леніна, Жовтневої революції, князя Ярослава Мудрого IV і V ступеня.
Помер Герой Соціалістичної Праці і Герой України Юрій Олексійович Митропольський 14 червня 2008 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
...Тепер уже не побачити більше на Терещенка, 5, у Києві його горду постать і мудрий погляд з-під брів, але тривала діяльність Ю. Митропольского на посаді директора Інституту математики сприяла тому, що цей заклад став провідним центром і координатором математичних досліджень в Україні. Інститут традиційно підтримує тісні наукові контакти із зарубіжними вченими і науковими установами.
Багато в чому саме завдяки увазі та зусиллям Юрія Олексійовича були створені — Інститут прикладної математики у Донецьку, Інститут прикладних проблем математики і механіки у Львові, Інститут геотехнічної механіки у Дніпрі, а також Обчислювальний центр АН УРСР у Києві (перетворений згодом на Інститут кібернетики НАН України).
Одне слово, Юрій Олексійович залишається з нами, він живе у своїх ідеях і відкриттях, у своїх учнях і послідовниках.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».