«Жару» суспільним настроям у Сербії додали й наполегливі рекомендації з боку США та Європейського Союзу, які вимагають від Сербії запровадження санкцій проти Росії. Своєрідною відповіддю на ці пропозиції став візит президента Росії Володимира Путіна 16 жовтня. Привід був доволі символічним — 70-річчя звільнення Белграда від нацистів. Використання історичних подій у політичних цілях дало можливість не просто зіграти на сентиментах «слов’янського братства» як передумови протидії західній «експансії», а й активізувати тему сербського націоналізму, який привів світ до Першої світової війни.
Сербія продовжує офіційно відмовлятися пов’язувати санкції проти Росії зі своїм вступом до Європейського Союзу. Натомість Белград не збирається відмовлятися від участі у побудові газопроводу «Південний потік». Не менш показово, що Міністерство закордонних справ України висловило протест Сербії у зв’язку з присутністю сербських спостерігачів на «виборах» у «ДНР» і «ЛНР». Це з сербського боку тим паче виглядає цинічно, що з вуст Володимира Путіна «виправдання» руйнації територіальної цілісності України неодноразово прикривалося посиланнями на скандальне проголошення незалежності Косова. Досі Україна неухильно в цьому питанні займала просербську позицію.
У свою чергу, прем’єр-міністр Албанії Еді Рама під час недавнього візиту до Белграда закликав Сербію визнати Косове, що викликало надмірну емоційну реакцію. Вона розпалювалася 15 листопада, коли у Белграді побував патріарх Руської православної церкви Кирило. Повернений через хворобу лідер ультранаціоналістичної Сербської радикальної партії Воїслав Шешель на мітингу прихильників активно використовував риторику чвертьвікової давнини, яка свого часу вже скинула Балкани у вир кривавої війни.
На перший погляд здається, що «проєвропейські» сербські політики, опинившись під євроатлантичним пресингом, намагаються показати Брюсселю і Вашингтону, що альтернативою їхньому «прагматизму» може бути набагато гірший варіант радикального сербського націоналізму, за якого не Євросоюз «європеїзуватиме» Балкани, а Балкани «балканізують» Європу. Саме такий варіант буде оптимальним і для путінської Росії. Утім, залишається надія на здатність вчасно засвоювати уроки історії, аби не повторювати їх у ще кривавіших варіаціях.

Андрій МАРТИНОВ