Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Квiтень 24, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Листопад 2014 10:45

Закінчення «жасминової революції»

Rate this item
(0 votes)

23 лис­то­па­да 2014 ро­ку від­бу­ли­ся ви­бо­ри пре­зи­ден­та Ту­ні­су, які ста­ли пер­ши­ми піс­ля усу­нен­ня від вла­ди у січ­ні 2011 ро­ку ко­лиш­ньо­го пре­зи­ден­та Ту­ні­су Бен Алі. За ці со­рок чо­ти­ри мі­ся­ці Ту­ніс пе­ре­жив не­прос­ті ча­си по­лі­тич­ної транс­фор­ма­ції, вна­слі­док якої пре­зи­дент­ські ви­бо­ри по­стій­но від­кла­да­ли­ся до «кра­щих ча­сів».

У Тунісі розгорнулася запекла боротьба за всю повноту влади між колишніми «союзниками» — світськими та радикально-ісламістськими політиками, чия тимчасова коаліція дала можливість усунути від влади делегітимізований режим Бен Алі.
Спочатку на перших після революції парламентських виборах до влади прийшла заборонена за часів Бен Алі радикальна ісламістська партія «Ан-Нусра». Але встановлений ісламістами жорсткий варіант авторитарно-релігійного правління відразу наштовхнувся на не менш потужну світську опозицію. У підсумку протистояння було вбито декілька впливових туніських світських політиків, що спровокувало фактичне повторення «жасминової революції», але вже у вигляді народного бунту проти ісламістів.

Світські політики Тунісу фактично закликали військових до встановлення надзвичайного стану та повторної заборони «Ан-Нусри». На той час більшість ісламістів-активістів воювала в Сирії або Лівії, адже їм не вдалося перетворити рідний Туніс на центр майбутнього Халіфату.
Утім, правлячому військовому режиму довелося зіштовхнутися з низкою соціальних голодних бунтів. Здавалося, що Туніс увійшов у порочний цикл політичної невизначеності та втрати привабливості як важливого середземноморського туристичного центру. Тож наведення елементарного суспільно-політичного ладу стало передумовою для стабілізації становища та повернення до країни принаймні найбільш готової до пригод групи іноземних туристів.
Однак повністю стабілізувати становище туніські політичні сили не взмозі, доки країна оточена зоною великої геополітичної турбулентності. Насамперед, ситуація дестабілізується самим фактом хаотичної громадянської війни у сусідній Лівії. Лише масштабна фінансова, політична та військово-технічна підтримка Тунісу з боку єгипетських військових дає можливість мінімізувати ризики негативного впливу ситуації в Лівії на Туніс.
Водночас сам факт вимушеного перебування Тунісу у вирі нестабільності в Північній Африці стимулює повернення суспільної свідомості до консервативних настроїв. Завдяки такій тенденції на початку осені 2014 року ісламісти програли парламентські вибори. Після цього партія «Ан-Нахда» навіть не робила спроб висувати свого кандидата на президентські вибори.
Загалом до участі у виборах як кандидатів було допущено 27 осіб.
На результати очікують наступного тижня, але дані опитувань на виході з дільниць свідчать, що, найімовірніше, буде необхідне друге коло виборів, передбачене на 28 грудня.
За цими даними, понад 45 відсотків голосів, але, схоже, все ж менш як половину отримує 87-річний Беджі Каїд ес-Себсі, лідер світської антиісламістської партії «Нідаа Туніс» («Заклик Тунісу»), яка так само отримала найбільше голосів у парламентських виборах минулого місяця. Нинішній президент Монсеф Марзукі, який очолив державу без виборів після повалення попереднього режиму, набирає понад 25 відсотків голосів.

Андрій МАРИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».