Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Сiчень 24, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 20 Грудень 2019 11:40

Безжальні до мусульман і уйгурів

Rate this item
(0 votes)

Масштабний витік таємних державних документів відкрив жах китайського терору проти віруючих мусульман. Пекін створив для них мережу «перевиховних» таборів, де перебуває вже понад мільйон осіб.

Переслідування національних меншин, які проживають у Серединній Державі, є загальновідомим фактом, який багато років моніторить ООН і неурядові організації.
Репресії стосуються передовсім уйгурів — етнічної меншини тюркського походження, яка зосереджена переважно на величезній території відносно (до решти Китаю) малонаселеного Сінцзян-Уйгурського автономного району на північному заході країни. Самі уйгури називають цей регіон Східним Туркестаном і вважають, що повинні бути незалежними від Пекіна.

За офіційними даними, у Китаї проживають 10 мільйонів уйгурів, однак Світовий конгрес уйгурів — найбільша організація, яка об’єднує і захищає інтереси цього народу, вважає його чисельність у 2–3 рази більшою.
Хоча уйгури згідно із законодавством користуються статусом етнічної меншини, на практиці вони стали об’єктом системних переслідувань із боку найвищого керівництва КПК. Про порушення прав людини у Сінцзяні доповідали Amnesty International, Human Rights Watch і закордонні медіа.
Утім, як правило, це були повідомлення про окремі епізоди або зафіксовані репресії, як у 2017 році, коли понад 200 уйгурських студентів, які перебували в Єгипті, були арештовані безпричинно або на основі фальшивих звинувачень.
 Принаймні 22 з них були депортовані у Китай, а ті, що залишилися, вже понад два роки сидять в єгипетських тюрмах. За масовими арештами стояли китайські дипломатичні служби, які офіційно вважають уйгурів потенційними ісламськими терористами.
Студенти, які повернулись у Китай, однак не потрапили у свої домівки чи в університетські містечка. Світовий конгрес уйгурів інформує, що у нього нема контактів із цією групою, а їхня доля невідома.
Журналісти «Нью-Йорк Таймс» роздобули безпрецедентний матеріал з описом стратегії Пекіна щодо уйгурів. 403 сторінки суворо таємного документа містять дані про масштаби і методи репресій, які застосовує центральна влада.
Це робиться, аби зупинити уйгурські прагнення до незалежності, помститися за терор і збройні повстання у минулому та зламати їхню ідентичність. Влада організувала мережу так званих перевиховних таборів, яка практично охоплює всю західну частину Китаю. За даними документів, у цих таборах може перебувати понад мільйон осіб.
Місця «добровільного» перевиховання за колючим дротом формально мають назву таборів професійної підготовки. Цікаво, що існування цих установ ніколи не заперечувалося Пекіном. Натомість він підкреслює, що нічого злого там мусульманам не роблять. Навпаки, існування добровільних, за заявою КПК, таборів здійснюється в інтересах як самих віруючих мусульман, так і всіх інших громадян Китаю.
Мовляв, мусульмани навчаються там потрібних професій, а Китай може спати спокійно, бо ув’язнені за колючим дротом і зайняті вивченням професії мусульмани будуть звертати менше уваги на проповіді імамів і не стануть радикальними ісламськими терористами.
Однак у таборах сидять не тільки уйгури. Пекінські чиновники ув’язнюють також казахів, узбеків і представників інших етнічних меншин, для яких спільним знаменником є мусульманська віра.
Критерії відбору в’язнів є такими широкими і часто випадковими, що їх уточнення і деталізація стають практично неможливими. Переважна більшість утримуваних у таборах перебуває там безпідставно або без висунення звинувачень.
Центральна влада арештовує уйгурів за незгодні з партійною лінією записи у соціальних мережах, відвідування мечетей та подорожування до країн, які вважаються Пекіном «інкубаторами» ісламського тероризму: зокрема Туреччини, Афганістану, Пакистану й Індонезії. Підозрюваних захоплюють прямо з терміналів аеропортів чи з черг до літаків і не повідомляють про подальше місце їхнього перебування.
За даними опублікованих у «Нью-Йорк Таймс» документів і наступних доповідей Світового консорціуму розслідувальної журналістики (ICIJ), з «перевиховних» таборів на практиці нема звільнення: в’язні можуть там утримуватися безкінечно.
Вони не мають жодних контактів із зовнішнім світом, а охорона таборів стежить за кожним їхнім рухом 24 години на добу. Одним із головних принципів існування мережі таборів є запобігання будь-яким спробам утечі. Доповідь ICIJ містить інформацію про страти в’язнів, схоплених під час втечі з табору.
Навіть якщо в’язень завершить приписаний йому професійний курс і буде давати надії стати «ідеологічно витриманим», його не випустять на волю. Замість цього влада переводить в’язня в інший табір, де той починає свій шлях спочатку або його змушують вести підготовку до наступної професії.
Попутно його чекає ціла низка тортур: ICIJ і Світовий конгрес уйгурів повідомляють про регулярні ґвалтування, тілесні і психічні тортури на території «перевиховних» таборів.
У 2014 році стався напад уйгурських бойовиків на китайських офіційних осіб і пасажирів на залізничній станції Кунмінг на півдні країни.
Тоді загинула 31 особа і Сі Цзіньпін оголосив уйгурським сепаратистам війну. З цього часу у державній номенклатурі віруючий мусульманин вважається у Китаї синонімом терориста.
Система місцевого контролю, повна цензура соціальних мереж та інформаційна монополія не дозволяють сповна дізнатися світовій громадськості про трагедію уйгурів та інших меншин у Китаї. А зростаюча сила і впливи Пекіна на міжнародній арені не дозволяють сподіватися на швидке завершення цієї трагедії.

Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».