Тільки це є передумовою для уникнення проблем на кордоні між Північною Ірландією (британською провінцією Ольстер) та країною — членом Євросоюзу Республікою Ірландія. Інакше реальними будуть ризики відновлення конфронтації в Ольстері, якщо ця територія буде ізольована від решти Ірландії.
Але найбільш гострою для Бориса Джонсона обіцяє стати шотландська проблема. Голова шотландського уряду Ніколя Серджент уже заявила, що готова організувати наступного року референдум щодо незалежності Шотландії.
У оприлюдненій програмі діяльності уряду Бориса Джонсона відсутнє чітке розуміння того, що з цим робити. Але шотландське питання є дуже стратегічно вразливим для Великої Британії, яка у випадку проголошення незалежності Шотландії втратить військово-морські бази свого атомного підводного флоту та шотландському шельфі Північного моря. Отже, дуже багато питань треба врегулювати до виходу Британії з Євросоюзу.
На тлі обговорення результату позачергових виборів депутатів палати громад Великої Британії днями відбулося перше засідання Європейської ради.
Воно засвідчило, що дискусії з приводу подальшого розвитку процесу європейської інтеграції тільки починаються. Німеччина і Франція переживають непрості часи внутрішньополітичної турбуленції.
У Німеччині еліти очікують транзиту влади від канцлера Ангели Меркель, що може спричинити до внутрішньополітичної дестабілізації.
Натомість Франція занурюється у соціальні конфлікти, викликані наполегливими спробами еліт відмовитися від соціальних зобов’язань держави. Зазначені фактори сприяють відкладанню остаточного вибору пріоритетів подальшого розвитку європейської інтеграції.
Поки що здається, що новий склад Європейської комісії запропонував не робити різких кроків у напрямку розбудови федеративного Євросоюзу. Також на задній план відсунуто вирішення завдань продовження прийняття нових держав до складу Євросоюзу. До таких висновків веде аналіз рішень цього саміту Євросоюзу.
Стратегічним питанням порядку денного є розбудова інфраструктури «екологічно чистого» Євросоюзу до 2050 року. Передбачається перерозподіл фінансових ресурсів Євросоюзу від проєктів прийняття нових держав-членів на впровадження екологічних технологій у всі сфери життя європейців.
Планується, що найбільш радикальними мають бути зміни у сфері енергетики. Правда, у цій сфері також можна спостерігати радикальну асиметрію між старими країнами — членами Євросоюзу та неофітами.
Найбільш чітко це можна спостерігати на прикладі Болгарії і Румунії, які мають серйозні проблеми з екологічно чистими засобами виробництва електроенергії. Але не менш глибокі розбіжності можна спостерігати між Німеччиною і Францією.
Німеччина ще наприкінці ХХ століття зробила вибір на користь відмови від атомної енергетики. Це, зокрема, обумовило більшу залежність німецької теплової енергетики від газу. Натомість Франція залишається світовим лідером у розвитку атомної енергетики.
Тож анонсований стратегічний екологічний проєкт потребує серйозного погодження між країнами, які залишились в Євросоюзі. Отже, травма від виходу Великої Британії впливає як на політичні процеси на Британських островах, так і у найближчому майбутньому Євросоюзі вже не 28, а 27 країн-учасниць.