Номінально безпартійний Іон Чіку насправді тісно пов’язаний як із соціалістами, так і з Демократичною партією (його кандидатуру PDM розглядала на «незалежного» прем’єра безпосередньо після парламентських виборів у лютому ц. р.).
У період правління PDM (тобто до червня 2019 року) він працював у Міністерстві фінансів (спочатку державним секретарем, а потім міністром), де відповідав, зокрема, за реалізацію дуже неоднозначного закону, який дозволяв так звану амністію капіталу.
Нові законодавчі норми мали служити, очевидно, легалізації незрозумілих доходів членів державного апарату та пов’язаних із ними підприємців і політиків з-поза меж Молдови. У червні ц. р. Чіку був призначений радником Додона.
У складі нового уряду опинились інші попередні радники Додона, а також голови парламенту і партії PSRM Зінаїди Гречани. Вони очолили міністерства юстиції, закордонних справ, оборони, освіти, здоров’я і сільського господарства.
Усунення від влади проєвропейського блоку ACUM і формування підтриманого PSRM і PDM уряду Іона Чіку означає зупинення реальних структурних реформ, розпочатих у червні ц. р. урядом Майї Санду. Високопоставлені представники соціалістів (яких де-факто очолює президент Додон) та демократів були причетні протягом останніх років до деяких корупційних схем (у тому числі викрадення 1 мільярда доларів із молдавського банківського сектора у 2014 р.).
Ці партії зовсім не зацікавлені у створенні незалежного правосуддя, яке би здійснювало реальну боротьбу з корупцією, бо вона загрожуватиме особистій свободі і майну їхніх членів (проблема призначення незалежного прокурора стала причиною падіння коаліції PSRM — ACUM).
З цієї причини Демократична партія, яка перебувала у конфлікті з PSRM, вирішила підтримати уряд Чіку. Однак належить очікувати, що новий кабінет буде, наскільки це можливо, симулювати реформи, щоб отримати хоча б частину західної фінансової допомоги, яку Молдова отримала під час перебування при владі уряду Санду.
Поза сумнівом, уряд прем’єра Чіку буде повністю підпорядкований президенту Додону та PSRM. Усунення з правлячої коаліції ACUM і формування кабінету, де домінують особи, пов’язані з Партією соціалістів, та усунення з молдавської політичної системи Плахотнюка (утік із країни після формування коаліції PSRM — ACUM у червні ц. р.) корисне для Москви, яка традиційно прагне у пострадянських країнах до зміцнення проросійських сил і маргіналізації прозахідних політиків.
Євген ПЕТРЕНКО
