Натомість іранські власті не відгукнулися на заклики Євросоюзу не виходити з режиму угоди 2015 року. Тегеран спробував виходити поетапно, намагаючись шантажувати Захід вимогами скасування режиму санкцій. У відповідь Міжнародне агентство з атомної енергетики висловило стурбованість тим фактом, що запаси «важкої води» в Ірані перевищили договірні норми. Поки що це не стало приводом для перегляду позиції Євросоюзу.
Здається, що супротивники іранського режиму вичікують, чим закінчаться соціальні протести, які час від часу актуалізуються в Ірані. Цього разу привід для протестів став уже традиційним — це протести проти підвищення цін на бензин. Іранські власті таким чином намагаються пом’якшити негативний вплив санкцій на національну економіку, але від того рівень інфляції тільки збільшується і розвиток економіки уповільнюється.
Стабілізуючу роль у ситуації кризи продовжує відігравати силовий блок режиму. Попри те що вістря американських санкцій спрямоване на провідні кадри іранського силового блоку, його кадри найменше відчувають соціальні негаразди. Користуючись загонами захисників Ісламської революції, властям поки що вдається нейтралізувати потенціал соціальних протестів.
Відкритим є питання запасу ресурсу стабільності правлячого режиму, дискредитованого тривалою ізоляцією Ірану. Правлячий режим намагається отримати п’ять мільярдів доларів пільгового кредиту у Москві. Це є ознакою продовження кризи на невизначений час з усіма ризиками для міжнародної безпеки.