Племінні ідентичності залишаються визначальними у внутрішньополітичному процесі. Войовничі пуштунські племена, які становлять кістяк руху Талібан, продовжують контролювати не тільки периметр афгансько-пакистанського кордону на Півдні Афганістану, а й виступають проти будь-яких компромісів із прихильниками модернізації країни за західними стандартами.
Натомість Північ Афганістану контролюється племінними угрупованнями етнічних меншин, представлених узбеками, таджиками, хазарейцями. Але й вони політично сепаровані за інтересами своїх національних груп і здатні до консолідації лише у захисті певних спільних автономних інтересів від зазіхань пуштунів.
Така розстановка сил була властива попереднім п’ятьом президентським виборам в Афганістані. Не стали винятком і нинішні вибори. 15 кандидатів конкурували між собою, але головна боротьба розгорнулася між президентом Ашрафом Гані та прем’єр-міністром Абдуллою, за якого голосували переважно представники національних меншин.
Підтримувані Заходом правлячі еліти Афганістану сприймають ці вибори як «проміжні», адже стратегія США на досягнення компромісу з талібами є незмінною. Відкритим залишається питання, наскільки це взагалі можливо, коли таліби вважають недопустимим будь-який компроміс, який збереже без змін наслідки «світських реформ», а також іноземну військову присутність на території Афганістану.
Тому попри черговий тактичний успіх демократичних процедур виборів, які у регіонах Афганістану супроводжувалися чималою кількістю терористичних атак на виборчі дільниці, у стратегічному сенсі афганське питання залишається без вирішення.