Гірші результати влада отримала на виборах до регіональних парламентів. Оголошена середня активність виборців становила 41,2% і була трохи більшою, ніж у 2018 році.
Цьогорічні вибори відбувалися під знаком значно частіших фальшувань і маніпуляцій, ніж рік тому. У контексті погіршення суспільно-економічної ситуації і зниження підтримки громадян Кремль мусить витрачати все більше сил і засобів, щоб отримати задовільні результати.
Із середини 2018 року через суспільно-економічні причини (передовсім постійне скорочення реальних доходів населення) відбувається помітне зниження рівня підтримки і довіри до влади. Все сильніше це впливає на рейтинги президента Путіна, якого вважають гарантом стабільності режиму і безпеки правлячої еліти.
За даними державного центру вивчення громадської думки ВЦІОМ, із середини 2018 року довіра до глави держави знизилася на 17% — до приблизно 30%. За даними незалежного Центру Левади, з 79% до 68% впала за той саме час суспільна підтримка його діяльності, а з 27% до 38% виросла частина осіб, які не хотіли би його бачити керівником держави під час наступної каденції.
Також усе менше впливає на громадян кремлівська пропаганда (інформації, яка надається її головними телеканалами, нині довіряють лише 54% опитаних — у 2009 році цей показник становив 79%).
Своєрідним тривожним сигналом для Кремля був перебіг минулорічних губернаторських виборів у чотирьох регіонах країни: обурення населення з приводу пенсійної реформи привело до програшу кандидатів від влади.
На цьому тлі виразно проявилося прагнення влади не допустити до неконтрольованого розвитку ситуації. Показово, що третина губернаторів і всі кремлівські кандидати у Московську думу брали участь у виборах як «безпартійні», приховуючи зв’язок з усе більше непопулярною партією влади — «Єдиною Росією».
На виборах у регіональні і місцеві законодавчі органи участь «безпартійних» кандидатів зросла понад удвічі порівняно з 2018 роком.
Характерною рисою цьогорічних виборів було прагнення до майже повного усунення конкуренції. Найвиразніше це проявилось у Москві. В результаті звичайні чергові вибори створили місцеву політичну кризу.
Маніфестації підтримки опозиції збирали десятки тисяч осіб, а жорстка реакція влади викликала критику не тільки суспільства, а й деяких груп еліт. Кризу намагалися невдало загасити за допомогою пропагандистської кампанії дискредитації протестів як нібито інспірованих і оплачуваних Заходом.
У Держдумі створено комісію, яка має зайнятися темою іноземного втручання у московські вибори. Вона має, зокрема, вивчити питання ймовірного вербування американськими спецслужбами Олексія Навального — провідного політичного противника Кремля.

Перебіг і результати виборів
За оцінками незалежної організації «Голос», яка багато років веде моніторинг виборів у Росії, цьогорічні голосування характеризувалися значно більшою кількістю порушень, ніж такі самі у 2018 році.
Масштаб зловживань був при цьому різним залежно від регіону (у Москві влада виразно побоювалася масштабних фальшувань, тоді як, наприклад, у Петербурзі, де протести перед виборами були набагато меншими, існує підозра масового фальшування результатів муніципальних виборів).
Порівняно з минулим роком значно погіршились умови праці незалежних спостерігачів і членів виборчих комісій, а громадян змушували до участі у виборах, а також платили за підтримку кандидатів від влади.
Також зафіксовано вкидання бюлетенів в урни та багаторазові голосування тих самих осіб («виборчі каруселі»), помічено також численні спроби фальшування голосів.
Набагато частіше, ніж у 2018 році, відбувалися випадки дострокового голосування, яке відкриває широкі можливості фальшування результатів. У багатьох регіонах у масовому порядку порушувалася заборона агітації в день виборів (у тому числі із застосуванням телефонних цифрових технологій).
Для фальшування використовувалася також експериментально встановлена у Москві система голосування через Інтернет (у 3 із 45 округів), щодо якої експерти мали застереження. Кандидати влади в інтернет-голосуванні отримували кращі результати, ніж у традиційному.
Якісно новим чинником у цьогорічній виборчій кампанії можна визнати безпрецедентно активну участь у ній силовиків; зокрема, вони постійно перешкоджали виборчій агітації та роботі незалежних спостерігачів.
За таких умов на виборах губернаторів усі кандидати Кремля, позбавлені реальних конкурентів, офіційно перемогли в першому турі. Увагу звертає перебіг губернаторських виборів у Петербурзі, які супроводжувалися численними фальшуваннями і процедурними порушеннями.
Показово, що довго не оголошувалися результати петербурзьких муніципальних виборів; це може свідчити про можливість їхніх масштабних фальшувань. Напевно, влада боялася, що численна участь на цих виборах незалежних кандидатів загрожує повторенням відносного успіху опозиції на муніципальних виборах у Москві у 2017 році.
Гірші офіційні результати влада отримала на виборах до регіональних парламентів. Що стосується результатів партійних списків, «Єдина Росія» отримала у масштабі країни (за оцінками експертів) на кільканадцять відсотків голосів менше, ніж на попередніх виборах до тих самих органів.
Згідно з офіційними результатами найбільші втрати вона має у Хабаровському краї і окупованому Севастополі — порівняно з 2014 роком частина голосів, відданих за її список, була, відповідно, у понад чотири і два рази менше.
У Москві «інтелігентне голосування», запропоноване Олексієм Навальним (концентрація голосів «проти влади» на найсильніших альтернативних кандидатах), привело до програшу кремлівських кандидатів у майже половині округів (за даними Навального, у опозиції, очевидно, «вкрадено» в результаті фальшувань чотири мандати, щоб позбавити її більшості).
Відносний успіх опозиції не применшує навіть низька активність виборців (21,77%), яка на тлі численних протестів може свідчити про остаточну втрату довіри значної частини електорату до виборчого процесу.
Хоча більшість обраних у результаті «інтелігентного голосування» майбутніх депутатів — це представники «офіційної» опозиції, угодовської щодо Кремля (КПРФ — 13 мандатів, «Справедлива Росія» — 3 мандати; фракція «Яблока» — 4 мандати), але все одно досягнуто дві важливі цілі з точки зору перспективної стратегії опозиції.
Першою з них є демонстрація суспільству, що виграш у кандидатів партії влади є технічно можливим, а політичну монополію Кремля можна зруйнувати (партія влади хоча зберегла абсолютну більшість у думі, втратила порівняно з 2014 роком 13 мандатів).
Друга — це можливість використання обмежених інструментів, доступних депутатам: зокрема, затвердження бюджету міста, законодавча ініціатива, доступ до інформації, контроль за виконанням законів із метою оприлюднення зловживань і корупційних злочинів влади чи ініціювання дискусії на тему реформ.
Тим самим їхня поява у думі хоч і не змінить розстановки сил у столиці, може у майбутньому створити серйозні іміджеві проблеми для влади, зокрема у контексті парламентських виборів у 2021 році.

Прогноз
Кремль мусить витрачати все більше засобів і зусиль, щоб досягати задовільних виборчих результатів із точки зору інтересів авторитарного режиму і тим самим продемонструвати контроль за політичною сферою і виборчим ритуалом.
Позитивні для влади результати у 2019 році досягнуті переважно завдяки придушенню конкуренції та численним фальшуванням і маніпуляціям. Хоча ці дії у цілому дали очікуваний результат, але подібна стратегія не розв’яже перспективних системних проблем.
Підтримуване репресіями прагнення до повного контролю за політичною сферою не зупинить зростаючої суспільної фрустрації, яка у найближчі роки — при зростаючій популярності демократичної опозиції — буде проявлятись у різних ситуаціях і впливатиме на перебіг важливих для Кремля парламентських виборів у 2021 році.
Незрозумілим у цьому контексті виглядає майбутнє «Єдиної Росії», яка втрачає популярність і нині є більше обтяженням режиму, ніж його опорою. Тому перед 2021 роком можна сподіватися на спроби ребрендінгу партії влади і навіть перебудови російської партійної сцени з огляду на парламентські вибори.

Євген ПЕТРЕНКО