Але цей план поки що перебуває у стадії вільних фантазій, бо потенційні арабські спонсори не в захваті від перспективи безкінечно спонсорувати палестинців. Оскільки цей план не передбачає створення повноцінної суверенної палестинської держави.
Крім того, найбільші мусульманські країни, такі як Пакистан, Індонезія, Малайзія, вже дистанціювалися від його обговорення. Але оптимісти в адміністрації президента Трампа вважають, що все має змінитись у випадку впевненої перемоги Нетаньяху на цих виборах.
Зрештою, від розстановки сил у коридорах влади в Ізраїлі залежать особисті перспективи Трампа на переобрання 3 листопада 2020 року. Досі саме Трамп вважався найбільш проізраїльським американським президентом. Завдяки такому курсу йому вдалося зробити «неможливе» у внутрішній американській політиці, адже до 2016 року левова частка єврейських організацій Сполучених Штатів Америки більше орієнтувалися на демократів.
Тоді значною мірою саме Нетаньяху змінив настрої у єврейській громаді США на користь Трампа. Без такої підтримки Трампу буде непросто балотуватися повторно, тому що ізраїльські політичні сили «лівішої» за Нетаньяху орієнтації, як правило, більше досі орієнтовані на Демократичну партію США.
Звичайно, найбільш резонансні теми виборчої кампанії в Ізраїлі стосувалися внутрішніх проблем. Опозиційні партії звинувачують правлячий «Лікуд» у погіршенні становища Ізраїлю в регіональній близькосхідній системі міжнародних відносин.
Іран залишається стратегічним ворогом. Неспокійно на лівансько-ізраїльському та єгипетсько-ізраїльському кордонах. Навіть більше, загострилися протиріччя в середині ізраїльського суспільства.
Традиційні коаліційні партнери партії «Лікуд» від єврейських ортодоксальних релігійних партій виступили проти наміру уряду Нетаньяху позбавити права іудеїв, які присвятили життя вивченню Тори, не служити у збройних силах. Власне, ця тема зашкодила формуванню стабільної коаліції після хисткого результату квітневих виборів до кнесету.
Цього разу Нетаньяху намагався консолідувати навколо «Лікуда» більшу частину ізраїльського суспільства, орієнтовану на жорстку лінію щодо палестинців. Зокрема, попри негативну реакцію країн Євросоюзу і обережну реакцію Росії Біньямін Нетаньяху у випадку своєї перемоги обіцяв анексувати територію єврейських поселень в Іудеї і Самарії.
У такому разі палестинці втратять контроль над значною частиною Західного берегу річки Йордан. Фактично у їхніх руках залишиться столиця Рамалла та околиці. Прогнозовану радикальну позицію щодо останніх тенденцій виборчої кампанії в Ізраїлі зайняв рух «ХАМАС», який монопольно контролює сектор Газа.
Помірковані ізраїльські ліві взагалі вважають, що ракетні обстріли єврейських територій із сектора Газа стали додатковим аргументом голосувати за Нетаньяху. Зрозуміло, що специфіка вибору ізраїльтян полягає у досить широкій диференціації симпатій між різними політичними силами.
Тому може так статися, що і після цих виборів знадобиться не один календарний квартал для формування нового коаліційного уряду. Можливо, це зможе знову зробити Нетаньяху, але у будь-якому випадку доки цього не буде, саме він залишатиметься виконуючим обов’язки прем’єр-міністра.
Однак песимісти вважають, що ані Трамп, ані Нетаньяху, на превеликий жаль, не мають шансів повторити долю Шимона Переса та Ясіра Арафата, які за домовленості 1993 року отримали Нобелівську премію миру.
Насправді від цих угод завдяки тандему Трамп — Нетаньяху залишився тільки підконтрольний радикальному ісламістському руху «ХАМАС» сектор Газа. А це означає, що до миру Ізраїлю і всьому Близькому Сходу дуже далеко.