Однак позиції США і ключових країн — членів ЄС, передусім Німеччини і Франції, щодо іранських санкцій суттєво різняться. Берлін і Париж намагаються закликати Іран продовжити дотримуватись угоди 2015 року щодо гарантування мирного розвитку ядерної програми.
Після випадків захоплення нафтоналивних танкерів США ініціювали проведення міжнародної військово-морської місії за спостереженням ситуації в Перській затоці, але Німеччина відмовилася брати у ній участь.
Зазначені події відбуваються у контексті загострення німецько-американських протиріч щодо побудови другої черги газопроводу «Північний потік». В американський Конгрес внесено законопроект про запровадження санкцій до компаній, які будують згаданий газопровід.
Зокрема, пропонується заборонити ведення американським компаніям бізнесу з цими фірмами та запровадити обмеження на в’їзд до США їхнім власникам. Досягненню компромісу не сприяє навіть пропозиція Німеччини власним коштом побудувати термінал для отримання в перспективі американського скрапленого газу.
Іранський і російський приклади показують, що саме економічна конкуренція стає визначальним фактором, який негативно впливає на ступінь євроатлантичної солідарності.