Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 14, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 02 Серпень 2019 12:14

Безнадійний протест

Rate this item
(0 votes)

Навіть якби протестуючих було не два мільйони, як стверджують їхні організатори, а лише кілька сотень тисяч, як налічує поліція, то це все одно забагато для Гонконга.

Протести тривають із кінця березня. Вони набрали сили у червні, а організатори, переважно студентські товариства, переконують, що це лише початок, і закликають до посилення демонстрацій і громадянської непокори місцевому уряду, який виконує інструкції з Пекіна.
Причиною протестів стала зміна законів про екстрадицію: якби їх було впроваджено, то стала б можливою екстрадиція людей із Гонконга до КНР. Очільниця адміністрації Гонконга Керрі Лам стверджує, що прискорила реформу з власної ініціативи, без підказок пекінських можновладців і з добрими намірами.

Вона права, коли говорить, що деякі злочинці вважають Гонконг безпечною гаванню. Але пропоновані нею зміни означатимуть кінець особистої безпеки, яку забезпечує незалежне гонконзьке судочинство. Саме ці досягнення — а також відсутні на території Китаю свобода преси, думок, висловлювань і маніфестацій громадяни Гонконга вважають найбільшими цінностями.
Серед них поширюється анонімний «Відкритий лист до всіх гонконгців». Його автори вимагають скасування проекту закону про екстрадицію (Лам відклала його невідомо на який час) та гарантій, що ніхто не буде заарештований за участь у протестах.
Протестувальники вважають, що уряд проявив слабкість, яку треба використати. Не відступати, борючись за демократію, хоч вона і так зникне, коли Гонконг — на підставі Договору з Великобританією — у 2047 році втратить автономію в рамках КНР.
Вони це роблять, щоб захистити досягнення «руху парасольок», який «розбудив» досі задоволений середній клас і молодь. Уже багато років поступово збільшується чисельність тих, хто на запитання про ідентичність відповідає: гонконзька. Раніше така ідентифікація була дуже нечисленною.
Недавно минула 30-річниця кривавого побоїща на площі Тяньаньмень. Гонконг — єдине місце на карті КНР, де можна говорити про ті події публічно і без наслідків. Повсюдно тут використовують образ невідомого протестувальника, який затримав танкову колону.
Швидко було знайдено власних героїв, які діють подібними методами, але у набагато менш драматичному масштабі. Ву Чівай із Демократичної партії, третьої сили у парламенті, в одиночку, вигукуючи: «Я — депутат», зупинив підрозділ поліцейських, які стріляли гранатами зі сльозогінним газом. Тіна Лук, 47-річна працівниця однієї з церков, бачачи беззахисність підлітків, яких кийками били поліцейські, змусила їх припинити знущання.
Своїм гімном учасники протесту обрали Sing Hallelujah to the Lord («Співайте Аллілуйя Господу») — сучасну пісню воскресіння, написану у 70-х роках у Каліфорнії. Мелодія і слова дуже прості, бо сама назва є майже всім текстом пісні.
Незважаючи на те, що лише 10% населення є християнами, під час демонстрацій її співають безперервно, що надає зібранням релігійного характеру, а це в’яже руки поліції. Зібрання людей, які моляться, не можна розігнати, бо молитва не потребує жодних дозволів.
Гонконг — єдине місто в Китаї, яке може протестувати проти влади. Особливо опір виражають ті, хто не пам’ятає ні британського панування, ні 1997 року, коли добігла кінця 99-річна оренда міста і Китай перейняв його від британців, щоб протягом півстоліття, до 2047 року, воно функціонувало за принципом «одна країна, дві системи», користуючись відносною свободою.
Інтенсивність протестів відбивається на наймолодших мешканцях міста. Це є результатом багатьох чинників: переоцінки ролі освіти, повільного економічного зростання, космічних цін на нерухомість і, врешті, переконання, що уряд не вирішить цих проблем, а може їх навіть поглибити.
І нема жодних важелів впливу, оскільки керівник адміністрації не обирається на загальному голосуванні. Тому розчарована молодь роз’їжджається по світу. Її не затримують високі зарплати, вона воліє кращу якість життя.
Вже у початковій школі діти перепрацьовують, мають багато психічних проблем, страждають на депресію, відчуття неспокою і самотності. Вони не займаються фізичними вправами, 40% молоді мають відчуття провини, коли відпочивають.
Тільки найкраще підготовлені успішно пройдуть процес навчання, заснований на складних і конкурентних екзаменах. Але що з того, коли у Гонконгу випускники на першій посаді отримують у середньому на 10% менше, ніж чверть століття тому.
Диплом не гарантує можливості заробити на власне житло, серед осіб, які прагнуть винайняти житло у місті, вищу освіту має приблизно половина. Бізнесові аналітики говорять: це — найгірший ринок нерухомості у світі, з найвищою ціною за 1 кв. м — 25 тисяч доларів. Домашнє господарство на середнє помешкання мусить працювати 25 років (для порівняння: в Лондоні — 8 років, а він вважається одним із найдорожчих міст за цим показником).
«Наноквартири» — це визначення стилю життя по-гонконзьки. На одну особу припадає 4,5 кв. м житлової площі, в Україні мінімальна площа у соціальних помешканнях становить 9 м.
Перед владою Гонконга постали нелегкі завдання. Вона мусить вгадувати бажання влади у Пекіні, крок за кроком підпорядковувати їм місто і одночасно з тим боротися з відвертим незадоволенням мешканців.
Жоден політик у КНР не зазнає такої явної і публічної критики, як Керрі Лам, через що важко знайти охочих на її місце. Політичне послаблення Гонконга щодо Пекіна прямо випливає з падіння його економічного значення для КНР.
Ще у 1993 році весь Китай мав лише у чотири рази більший ВВП, ніж Гонконг. Місто, тоді ще британське, заробляло на посередництві, через нього проходили інвестиції, спрямовані у КНР, а в інший бік ішов китайський експорт.
Але багато що змінилося. Китайська економіка виросла, як і китайські міста, особливо метрополії: космополітичний Шанхай і розташований неподалік від Гонконга більший від нього Шенчжень, змінилися Пекін і Кантон. Саме через них Гонконг утратив монополію на китайське вікно у світ і нині виробляє лише 2% ВВП Китаю.
Символом цієї залежності є транспортне сполучення між Гонконгом і Макао. Там збудовано міст, який об’єднав обидва міста, частково проходить через тунель, щоб забезпечити кораблям доступ до дельти ріки Чжуцзян. Це найдовша подібна переправа у світі — її довжина 55 км.
Клаудія Мо, одна з найбільших критиків порядків у місті, депутат його законодавчого органу, в розмові з репортером назвала міст пуповиною; очевидним знаком, що розташований частково на островах.
Гонконг є невід’ємною частиною великого Китаю, його вплив на місто зростає, відбувається ерозія принципу «одна країна, дві системи». З виховною метою недавно викрадено кілька осіб, пов’язаних із книгарнею, яка продавала заборонені у КНР книжки. Один із книгарів віднайшовся, каявся зі слізьми на очах і просив будь-яке покарання.
Влада, зокрема, у теленовинах використовує офіційну мову КНР, хоча у Гонконгу мало хто володіє нею. Майже всі вони говорять кантонською — мовою Південно-Східного Китаю, половина користується англійською.
Велика Британія не має важелів підтримки Гонконга. Захід до активності може спонукати тільки незадоволення бізнесу, який має в місті офіси своїх азіатських відділень. Але США зайняті торговельним суперництвом із Китаєм, Європа слабка, тож Пекін може спокійно чекати повного повернення Гонконга до батьківщини.
Якщо протести посиляться, в запасі залишається жорсткий сценарій: Пекін введе надзвичайний стан, припиняться всі свободи, а в ролі торговельного посередника його замінять інші, наприклад Шенчжень. А поки що мешканці міста проводять масові демонстрації, засвідчуючи свою позицію. А як відомо, ніщо у світі не проходить безслідно.

Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».