Поки що незрозуміло, чи у травні 2019 року вибори нового складу депутатів Європарламенту відбудуться у 28 країнах — членах ЄС або Велика Британія продовжить процедуру виходу з ЄС і вибори не проводитиме.
Попри цю невизначеність християнські демократи, соціал-демократи, ліберали, зелені, праві і ліві популісти розпочали конкуренцію за голоси виборців.
Електоральна кампанія стартувала зі знакової події. Найбільша у нинішньому складі Європарламенту фракція Європейської народної партії виключила зі своїх лав угорську правлячу партію «ФІДЕС» на чолі з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном.
Власне, останній не залишив іншого варіанта дій, адже передвиборча реклама «ФІДЕС» ґрунтується на критиці міграційної політики, яка підтримується Європейською народною партією. У цьому контексті партія «ФІДЕС» здійснила фактичний крен у бік європейських правих популістів.
Поки що європейські оптимісти сподіваються на розкол у середовищі європейських скептиків, які пересваряться між собою та не будуть спроможні створити більшість у новому складі Європейського парламенту.
Дійсно, такий сценарій розвитку подій не можна виключати, бо європейські скептики насамперед грають на націоналістичних настроях у своїх країнах. Зважаючи на це, націоналісти вважають вибори до Європарламенту менш важливими, аніж національні вибори.
Однак європейські оптимісти у Німеччині і Франції несвідомо дали націоналістам вагомий аргумент не на свою користь. Недавно канцлер Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон підписали новий договір про дружбу і співробітництво, який передбачає створення спільного для обох країн парламенту.
Європейські популісти бачать у цьому прикладі чергове зазіхання на національний суверенітет та ведуть свою виборчу кампанію під гаслом повернути суверенітет із Брюсселя на національний рівень.
Головним питанням у цій боротьбі стає спроба Європейської комісії за квотним принципом розподілити нелегальних біженців між усіма країнами — членами ЄС. Навколо цієї проблеми у найближчі два місяці й ламатимуть політики списи у дебатах.
Стартові позиції для європейських оптимістів поки що трохи гірші, аніж у їхніх політичних опонентів — європейських скептиків. Проте остаточна розстановка сил у Європейському парламенті стане зрозумілою лише наприкінці травня 2019 року.