Євросоюз символічно готовий підтримати зусилля США, спрямовані на обмеження російської військово-політичної активності на її західних кордонах. У цьому контексті можна розглядати питання погодження між країнами — членами Євросоюзу процедури запровадження додаткових економічних санкцій проти Росії за агресивну політику в Азовсько-Чорноморському регіоні.
Результати переговорів із Дональдом Туском дають підстави казати про можливість збереження єдності міжнародної коаліції проти Кремля. Але немає підстав для заспокоєння.
На Мюнхенській конференції з питань безпеки канцлер Ангела Меркель публічно констатувала, що вона на боці України в питанні її територіальної цілісності та незалежності, але наполягає на необхідності завершення побудови газопроводу «Північний потік-2».
У цьому контексті відкритою залишається позиція Євросоюзу на переговорах із «Газпромом» щодо переговорів із питання підготовки нової угоди про умови транзиту російського газу територією України. Поки що здається, що Євросоюз чекає результату президентських виборів в Україні.
Більше уваги приділяється стабілізації становища на Балканах та остаточного витіснення російського впливу з цього регіону. Натомість політика ЄС щодо російського впливу в Україні все ще виглядає не такою послідовною та рішучою порівняно з балканською політикою ЄС.
Суперечливими залишаються питання квотних обмежень у рамках функціонування зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Не менш політично «гарячим» є питання вимог ЄС скасувати мораторій на експорт необробленої деревини.
Звичайно, обидві сторони готуються вирішувати непрості тактичні і стратегічні питання взаємодії України та Євросоюзу вже після президентських виборів в Україні.