Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 27, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Червень 2018 10:29

Євроінтеграція – це сила можливостей

Rate this item
(0 votes)

Про європейську інтеграцію в Україні говорять давно і багато. Проте реальна, а не декларативна євроінтеграція насамперед має стосуватися внутрішнього розвитку країни, поліпшення життя людей.
Для країн колишнього соцтабору великим стимулом до європеретворень було прагнення якомога тісніших відносин з Євросоюзом — аж до вступу до нього. Сусіди України — Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія вже досягли цього й нині користуються всіма перевагами перебування в об’єднаній єврородині.

Україна також проголосила курс на євроінтеграцію. Про необхідні для цього конкретні справи йдеться в Угоді про асоціацію з ЄС. Вона передбачає реалізацію низки важливих реформ і запровадження євростандартів і норм, які піднімуть якість життя українців на новий рівень.

Віхи історії
Між 1945-м і 1950 роками деякі державні діячі, включаючи Робера Шумана, Конрада Аденауера, Альчіде де Гаспері та Вінстона Черчілля, почали діяти, переконуючи свої народи вступити в нову еру.
У Західній Європі мали бути створені нові структури, засновані на спільних інтересах і угодах, які гарантуватимуть верховенство права і рівність між усіма державами.
Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман офіційно озвучив ідею, що належала Жану Моне, і 9 травня 1950 року запропонував створити Європейське об’єднання вугілля та сталі. Тобто у країнах, які колись воювали між собою, виробництвом цієї продукції мав управляти спільний наднаціональний орган.
Сировину, яку використовували для воєнних цілей, перетворили на інструмент злагоди та миру. Це було практично і символічно, коли 18 квітня 1951 року було підписано Паризький договір.
Ним створено спільний ринок вугільної та металургійної галузей шести держав (Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Франції). Мета — забезпечити мир між переможцями і переможеними у Другій світовій війні, об’єднати рівних партнерів, які співпрацюють у рамках спільних інституцій.
У березні 1957-го ці шість держав підписали Римський договір, яким створили Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). Це мало створити спільний ринок, який би охоплював велику кількість товарів і послуг.
Митні збори між шістьма країнами було повністю скасовано до 1 липня 1968-го. Впродовж 1960-х запроваджено спільні політики, зокрема у сферах торгівлі та сільського господарства.
Успіх шести країн заохотив Данію, Ірландію та Сполучене Королівство приєднатися до ЄЕС. Перше розширення до дев’яти членів відбулось у 1973-му. Водночас було запроваджено нову соцполітику та політику з довкілля. А 1975-го засновано Європейський фонд регіонального розвитку.
Перші прямі вибори до Європарламенту відбулись у 1979-му. А у 1981-му Греція стає першою середземноморською країною, що приєдналася до ЄС. Через п’ять років до ЄС увійшли Іспанія та Португалія. Це посилило присутність ЄЕС у Південній Європі та засвідчило необхідність розвитку регіональних програм допомоги.
Світовий економічний спад на початку 1980-х приніс хвилю європесимізму. Надія з’явилась у 1985-му, коли Єврокомісія під головуванням Жака Делора оприлюднила так звану Білу книгу, що містила план завершення формування єдиного євроринку до січня 1993-го.
Цю амбітну мету закріплено у підписаному в лютому 1986-го Єдиному євроакті, який набув чинності у липні 1987-го.
Політичний ландшафт Європи різко змінився після падіння Берлінської стіни у 1989-му. Це призвело до об’єднання Німеччини у жовтні 1990-го і процесу демократизації у країнах Центральної та Східної Європи після їх виходу з-під контролю СРСР, який припинив своє існування у грудні 1991-го.
Водночас члени ЄЕС вели переговори щодо нового Договору про Євросоюз, його ухвалила Єврорада у складі президентів та прем’єр-міністрів у Маастріхті у грудні 1991-го.
Документ додав міжурядове співробітництво у зовнішній політиці та міжнародній безпеці до існуючих систем Співтовариства. Маастріхтський договір створив Європейський Союз, він набув чинності 1 листопада 1993 року.

Масштабне розширення
Ще три країни — Австрія, Фінляндія, Швеція — приєдналися до ЄС у 1995-му, збільшивши кількість його членів до 15. У цей час перед Європою постають серйозні виклики глобалізації.
Нові технології, масштабне використання Інтернету підштовхували модернізацію економіки, але й породжували соціальні й культурні виклики.
Тоді ж ЄС окреслив шлях до започаткування єдиної валюти, аби полегшити життя бізнесменам, споживачам, туристам. 1 січня 2002-го євро замінило валюти у 12 країнах, які спільно створили зону євро. Сьогодні євро є основною світовою валютою нарівні з американським доларом.
У середині 1990-х почалася підготовка до нового розширення: заявки на вступ подали шість країн колишнього радянського блоку (Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія), три балтійські держави (Естонія, Латвія, Литва), республіка колишньої Югославії (Словенія), дві середземноморські країни (Кіпр і Мальта).
Переговори про майбутнє членство почалися в грудні 1997-го, і 1 травня 2004-го до ЄС приєдналися десять країн-кандидатів. Болгарія й Румунія вступили до ЄС 1 січня 2007-го, а у липні 2013-го в ЄС увійшла Хорватія, тож Євросоюз об’єднав 28 країн.
Для вирішення складних проблем ХХІ століття розширений ЄС потребував простих і ефективних механізмів ухвалення спільних рішень. Нові правила запропонували у проекті Конституції ЄС, яку підписали у жовтні 2004-го і яка мала замінити всі чинні договори.
Але текст було відхилено 2005 року двома національними референдумами у Франції та Нідерландах. Тому Конституцію замінили на Лісабонський договір, підписаний 13 грудня 2007-го. Не замінюючи собою попередніх договорів, він доповнює їх, містить більшість змін, передбачених Конституцією.
Наприклад, відповідно до Лісабонського договору створено посади постійного президента Євроради та високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки.
Після семи років глобальної кризи у 2015-му починається поступове повернення до помірного економічного зростання та консолідація зони євро.

Солідарність
Процес розширення Євросоюзу триває — сім країн перебувають на різних стадіях підготовки до можливого членства. Попри це складна економічна ситуація в Європі, на жаль, не дозволяє жодній із країн вступити до ЄС у найближчому майбутньому.
Водночас у Сполученому Королівстві у 2016 році провели референдум і більшість громадян висловила своє бажання покинути Європейський Союз. Договір ЄС містить положення, яке це дозволяє, а також обумовлює практичні інструменти і наслідки.
Для розширення масштабів виробництва та пошуку нових споживачів європейські компанії повинні мати ширший спектр можливостей, аніж лише національний внутрішній ринок. Цю проблему вирішує єдиний європейський ринок, який об’єднує понад 510 мільйонів споживачів.
Для того щоб якомога більше людей могли ним скористатись, ЄС прагне усунути перешкоди на шляху торгівлі й працює над вивільненням підприємств від непотрібних бюрократичних перепон.
Проте загальноєвропейська вільна конкуренція має урівноважуватися загальноєвропейською солідарністю. Це дає очевидні переваги для громадян Європи: коли вони стають жертвами повені або іншого стихійного лиха, то отримують допомогу з бюджету ЄС.
Керовані Європейською комісією структурні фонди заохочують і доповнюють зусилля національних і регіональних органів влади ЄС із подолання нерівності розвитку різних регіонів Європи. Кошти з бюджету ЄС та позики Європейського інвестиційного банку використовують для поліпшення транспортної інфраструктури в Європі.
Наприклад, для розширення мережі автомагістралей і швидкісних залізниць. Тож легше буде дістатися до віддалених районів і стимулюватиметься трансєвропейська торгівля.
У 2008 році світова фінансова криза спричинила найрізкіший економічний спад в історії ЄС. Щоб урятувати банки, уряди та інституції ЄС мали діяти швидко. Європейський Союз надав фінансову допомогу країнам, які найбільше вразила криза.
Програми допомоги для Ірландії, Португалії, Іспанії та Кіпру добре працювали. Після поступових національних реформ більшість із цих країн у 2014 році змогла завершити свої програми.
Греція зіткнулася зі значними труднощами у проведенні необхідних структурних реформ у державному секторі і складні переговори щодо грецького державного боргу призвели до нових угод улітку 2015 року. Незважаючи на особливу ситуацію у Греції, наявність єдиної валюти допомогла захистити зону євро від спекуляцій та девальвації.
ЄС та його держави-члени вжили узгоджених заходів зі скорочення державного боргу. Завдання для європейських країн на майбутнє полягає в тому, аби вийти з рецесії, створити нові стабільні робочі місця, особливо у галузях цифрових та зелених технологій.

Інформаційна кампанія
Нещодавно в Україні стартувала інформаційна кампанія «Євроінтеграція — сила можливостей». Проект ініційовано Офісом віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Він реалізується за допомогою Проекту ЄС Association 4U.
Мета кампанії — підвищити рівень свідомої підтримки європейського курсу країни та обізнаність українців про те, якими перевагами цього курсу вони можуть скористатися.
«Ми запустили цю кампанію, щоб розповісти успішні історії українців, які вже використовують можливості, що з’явилися завдяки набуттю чинності Угодою про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Це — підприємці, які почали експортувати свою продукцію до ЄС, модернізувавши свої виробництва та отримавши необхідні сертифікати.
Це — молоді люди, які здобули освіту в європейських університетах у рамках програми Erasmus+, а також науковці й митці, які завдяки європейським програмам і грантам отримали квоти на модернізацію наукових лабораторій, музейних експозицій, на проведення різноманітних досліджень і проектів.
Якщо вони змогли скористатися цими можливостями, то й інші зможуть. Цей простий меседж ми хочемо донести до наших співвітчизників», — сказала віце-прем’єр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.
«Україна є пріоритетним партнером ЄС. Ми хочемо, щоб громадяни України знали про підтримку ЄС та використовували можливості, які надають наші проекти, наприклад, молоді, бізнесу, культурним та освітнім інституціям.
У партнерстві з українським урядом таке співробітництво призведе до позитивних змін і поліпшить життя українських громадян», — зазначив голова Представництва ЄС в Україні Хюг Мінгареллі.
«Реформи — це зміни. Щоб прийняти й підтримати зміни, українці хочуть зрозуміти особисту вигоду від євроінтеграційних реформ. Спільна інформаційна кампанія Офісу віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Проекту ЄС Association 4U має на меті просто та доступно пояснити, що вже сьогодні дає Угода про асоціацію малому та середньому бізнесу, українським студентам і науковцям, наскільки безпечними стануть харчові продукти для українських споживачів та як захистити свої права», — додала ключовий експерт з питань комунікацій Проекту ЄС Association 4U Людмила Косар.
Згідно з опитуваннями Київського міжнародного інституту соціології нині 77% українців не знають про програми ЄС в Україні...

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».