Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 14, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 13 Квiтень 2018 14:49

Російсько-турецький мезальянс

Rate this item
(0 votes)

Після введення російських військ на територію Сирії восени 2015 року російсько-турецькі відносини переживали період непевності та стали максимально конфліктними, коли турки збили російський винищувач.
Але після того як російські спецслужби попередили Реджепа Ердогана про змову проти нього у липні 2016 року, російсько-турецькі відносини переживають «медовий місяць».
Передумовами для цього стали зрушення на сирійському фронті.

За потужної російської та іранської підтримки Башар Асад не просто утримався при владі, а й перейшов у наступ. Турецький інтерес у цьому полягає в тому, що Москва і Тегеран віддали на розсуд Анкари курдське питання.
Це не дивно, адже Росія та Іран вважають, що ідею здобуття незалежності Курдистану активно просувають Сполучені Штати. Тому для Росії та Ірану курдське питання стає додатковим фактором для сварки між США і Туреччиною, що послаблює НАТО.
У свою чергу, Реджеп Ердоган заграє з Іраном і Росією, аби продемонструвати ЄС і США суверенність турецької зовнішньої політики та здатність Туреччини ставити свої національні інтереси вище за євроатлантичну солідарність.
Прикладом цього є укладання російсько-турецького контракту на закупівлю російських систем протиповітряної оборони «С-400». Крім того, під час візиту до Туреччини на початку квітня 2018 року Володимира Путіна було дано старт реалізації проекту побудови атомної станції «Аккую».
Для Ірану це є аргументом на користь його позиції щодо власного права розробляти програму мирної атомної енергетики. Тому не дивно, що європейська та американська преса критично прокоментувала результати зустрічі в Анкарі Володимира Путіна, Реджепа Ердогана та Хасана Роухані.
Ця зустріч уже негативно позначилася на позиції провідних країн Євросоюзу, які відмовляються фінансувати виконання угоди 2016 року з Туреччиною про умови стримування біженців.
Нагадаємо, що тоді під впливом шоку від напливу біженців у 2015 році Німеччина стимулювала країни — члени ЄС профінансувати Туреччині утримання біженців на турецькій території. Якщо згадана угода не виконуватиметься, Ердоган отримає привід будь-якого моменту відкрити кордон із Болгарією та Грецією, яким сотні тисяч біженців знову хлинуть до Євросоюзу.
Утім, такий різкий крок Туреччина поки що не робить, користуючись такою можливістю як козирною картою на переговорах з ЄС, з яким домагається рівноправного партнерства.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».