У зв’язку з фальсифікаціями нині опитування вивчають не реальну виборчу підтримку чи активність, а прогнозовані результати з урахуванням очікуваних зловживань», — вважає Дмитро Орєшкін, політолог і соціолог, який багато років займається аналізом виборів у Росії.
Експерт не сумнівається, що президентські вибори у Росії фальшуються. Це підтверджують існуючі в Інтернеті записи з виборчих дільниць. Масові вкидання виборчих бюлетенів, виборчі каруселі, змушування до голосування осіб, які залежать від бюджету, участь «мертвих душ» — це тільки деякі приклади порушення закону.
«Вибори в Росії — не громадянська справа, а адміністративна. Чиновники різного рівня мають тоді нагоду довести свою лояльність до зверхників. Відповідальний за перебіг виборчого процесу заступник глави АП Сергій Кірієнко ще до голосування повідомив, що за Путіна свій голос віддадуть мінімум 70% голосуючих при 80% активності. Тож апарат президента зробить усе, аби «виконати замовлення», — коментує результати виборів Кирило Рогов, відомий російський політолог.
Те, що вибори в Росії «шиються за розміром», не є секретом. Місцеві соціологи цей факт пояснюють відсутністю безпосередньої кореляції між поганими суспільними настроями і виборчою активністю.
Загальна суспільна апатія (як опозиції, так і прихильників збереження статус-кво), а також «дозвіл» Заходу (поздоровлення Трампа перебуває в цьому ряду) відкривають Кремлю зелене світло для формування політичної сцени за власним кресленням.
Тому російська влада робить що хоче, бо не переймається бунтом виборців чи піддаванням сумніву результатів інститутами громадянського суспільства. Тим не менше багато читачів можуть поставити собі запитання: для чого це? Чи не досить було б виграти з чистою перевагою?
Політолог Катерина Шульман вважає, що безсумнівна перемога на виборах є необхідною для збереження сильної позиції Володимира Путіна не стільки серед громадян, скільки серед еліт.
«Виграш Путіна при рекордно низькій активності перевагою незначної кількості голосів і в атмосфері протестів мав би результатом відсутність підтримки еліт для президента, що означало би кінець його політичної кар’єри на найвищому рівні», — коментує Шульман.
Оголошення про участь Володимира Путіна у президентських виборах стало поворотним пунктом у російській внутрішній політиці. У грудні минулого року політична верхівка плавно перейшла від теми обрання до проблеми передачі влади нинішнім президентом.
У кулуарах іде дискусія навколо кількох варіантів: про зміну Конституції і скасування обмеження каденцій на найвищій посаді, про перехідний варіант, який запам’ятався з часів Дмитра Медведєва, про утворення спеціальної народної ради, за допомогою якої можна було б неформально керувати державою.
Розпорошення влади і передача частини повноважень кільком інстанціям, однак, може бути ризикованим заходом. Уже нині можна помітити зменшення ролі адміністрації президента та пом’якшення механізму прийняття рішень у такій сфері, як закордонна політика.
Тож путінський режим не є закостенілим: триває його повільна трансформація, а те, як він буде змінюватися, цікавить передовсім тих, хто стоїть найближче до центру влади.

Євген ПЕТРЕНКО