У Мінську вважають, що Лукашенко розраховує на поставки найновішого російського озброєння, яке Білорусь більше ніде не може здобути. А Кремль не поспішає надавати Білорусі безкоштовну допомогу, оскільки неодноразово розчаровувався в Лукашенку.
Цитований у місцевих медіа відомий білоруський військовий аналітик Олександр Алесін стверджує, що в першу чергу влада в Мінську хоче отримати ракетні системи «Іскандер» і найновіші системи ППО С-400.
Він нагадує, що Росія підписала контракт на поставку чотирьох систем С-400 в Туреччину, за які Анкара має заплатити 2,5 мільярда доларів. Тим часом увесь річний військовий бюджет Мінська становить еквівалент 500–700 мільйонів доларів.
«Білоруська армії перебуває в стані деградації, оскільки має на своєму озброєнні застарілу радянську зброю. Мінськ не має ресурсів на модернізацію, а Росія задарма нічого не дає.
Торік Білорусь підписала договір на закупівлю найновіших російських багатоцільових винищувачів «Су-30». Хоча вона є військовим союзником Росії, за кожний екземпляр мусить заплатити приблизно 50 мільйонів доларів», — говорить відомий білоруський політолог Олександр Клясковський.
Лукашенко міг би мати російські винищувачі безкоштовно, якби у 2015 році погодився на пропозицію Москви про створення на території Білорусі російської авіаційної бази. Але тоді він заявив, що не потребує бази, а лише літаків. «Пілотів маємо власних», — зазначив Лукашенко.
Росія погодилася поставити винищувачі, але виставила рахунок. «У Росії ніхто Лукашенку не довіряє. Він говорить про небезпеку з боку НАТО, але російської бази не хоче. Він продає українським ЗС паливо і навіть ремонтує зброю», — вважає Андрій Суздальцев, політолог Московської вищої школи економіки. І додає: «Білорусь не є жодним авангардом Росії на західному напрямку. Ним є Калінінградська область, де Москва недавно розмістила «Іскандери», які тримають під прицілом увесь центр Європи. Це Росія захищає Білорусь, а не навпаки».
У Москві пам’ятають: Лукашенко, якого вважають найближчим союзником Росії, у 2008 році не визнав незалежності відірваних від Грузії Абхазії і Південної Осетії. Він не підтримав також анексії Криму і не приєднався до російського фронту у конфронтації із Заходом.
Уже кілька років білоруська влада намагається пом’якшити відносини з Європейським Союзом та прагне до повного відновлення дипломатичних відносин із США (у 2008 році Білорусь відкликала свого посла з Вашингтона, тоді Мінськ покинув також посол США).
Директор Національної розвідки США Ден Коутс заявив, що Лукашенко пом’якшує відносини із Заходом, щоб зупинити розширення впливів Росії в Білорусі. Він вважає, що Москва робить усе, щоб не допустити пом’якшення цих відносин, оскільки «вважає Білорусь буферною зоною між НАТО і Росією».
«Лукашенко розуміє, що в разі кризової ситуації на Захід не поїде. Він прекрасно знає, що Росія є його тилом у політичному й економічному сенсі. Москва зацікавлена, щоб у Білорусі була стабільна політична ситуація, але також наполягає на тому, щоб Білорусь не відплила задалеко», — вважає Ігор Коротченко, головний редактор російського журналу «Національна Оборона».
«Безкоштовних поставок зброї не буде. Білорусь отримувала би все задарма, якби стала частиною РФ. Але Білорусь є суверенною країною, тому або плати, або давай щось взамін», — стверджує Коротченко.
Петро ПЕТРІВ
