Він має стати першим в арсеналі літаком п’ятого покоління, тобто мати кілька властивостей, які дають перевагу над існуючими літаками попередніх поколінь.
На Заході — на практиці виключно в США — прикладами п’ятого покоління машин є F-22 Raptor та із застереженнями F-35 Lightning II, спільна конструкція для трьох видів збройних сил. Raptor створено наприкінці холодної війни, виробляється з 90-х років, а на озброєння надійшов у 2005-му. F-35 — технологічно менш досконалий, але складніший конструктивно — на озброєнні з 2015-го.
Raptor уже не випускається через брак коштів і скорочення фінансування: збудовано до 200 літаків. F-35 будується, але ще у неповному масштабі. До 2020 року щорічно буде будуватися по 160 літаків, і F-35 має великі шанси стати основним бойовим літаком НАТО у третій декаді ХХІ століття.
Росіяни намагаються технологічно наздогнати Захід. Наприкінці холодної війни вони мали численний флот відносно сучасних тактичних літаків, але відсутність фінансів блокувала прогрес.
Свої проекти літаків майбутнього демонстрували заводи «МіГ» і Сухого, одні з них були «незвичними» (зі зворотним кутом крила), а інші не йшли за модою на stealth і були радше копіями двомоторних багатоцільових машин четвертого покоління.
Наприкінці століття конкурс на ПАК-ФА виграв «Сухой». У пошуках фондів Росія ввійшла у партнерство з Індією з метою створення індійського винищувача п’ятого покоління. Перший політ машина, відома як «Т-50», здійснила у 2010 році.
На сьогодні підприємство у Комсомольську-на-Амурі збудувало десять машин-прототипів, частина з них проходить військове і бойове тестування. Але замовлень на виготовлення серійних літаків для бойових частин нема. Перша ескадра 12 винищувачів під назвою «Су-57» має бути замовлена у цьому році.
Чому Росія висилає випробувальні екземпляри машини на війну? Частково це операція маркетингово-пропагандистського характеру. Саме повідомлення про появу «Су-57» в Сирії викликало величезну зацікавленість. Росії це й треба: увесь світ повинен дізнатися, що Росія «наздогнала» Захід в авіаційному змаганні.
У цьому сенсі будь-яке повідомлення чи стаття сприяють Кремлю у досягненні мети, бо Росія має проблеми із «Су-57». Наприкінці минулого року авіаційний світ дізнався про незадоволення індійців новим суперлітаком і можуть його... не замовити. Індійські генерали порівняли «Су-57» з F35 і, якщо вірити повідомленням DefenseNews, зрозуміли, що російський виріб не виправдав їхніх очікувань.
Індійці детально досліджували радіолокаційне відбиття і деталі конструкції двигунів, зокрема модульність, яка має полегшити обслуговування й експлуатацію. А недавно індійці попросили США надати їм таємну інформацію про винищувач п’ятого покоління. Індійська інвестиція висить на волосині, тому росіяни пішли на «показ у бою».
Сумнівно, щоб таким кроком вони переконали індійців, хіба проведуть уявний переможний бій з американцями у повітрі. Але росіяни можуть отримати інших клієнтів в арабському світі і в Азії.
До того ж росіяни вчаться. Оскільки «Су-57» надалі перебуває у фазі розвитку напередодні серійного виробництва, досвід із його перебазування і оперативного застосування можуть надати цінні дані.
Навіть якщо літак ніколи не проведе реальних бойових дій, така місія — це справжній випробувальний полігон, особливо коли йдеться про обслуговування такої високотехнологічної машини на аеродромі.
Наразі нема мови про виконання бойових місій напряму: «Су-57» є занадто цінним для Росії. Не йдеться не тільки про можливість його збиття, а й про ризик визначення його характеристик. Відряджений разом із «Су-57» повітряний супровід у складі чотирьох винищувачів «Су-25» і літака-розвідника дозволяє припускати, що літаки найновішого покоління не мусять застосовувати озброєння. Але деякі з російських джерел пишуть, що направлено їх саме для «випробування у бойових умовах».
Сумнівно, щоб і американці шукали сутички «один на один». Але напевно вони будуть збирати всіма можливими способами інформацію про нові машини, їх спосіб застосування, обслуговування у польових умовах.
Розвідувальні супутники будуть безперервно фотографувати сирійську базу Хмеймім, доступний повітряний простір частіше будуть контролювати розвідувальні літаки. Перші фотографії з космосу вже є в публічному обігу.
Поява третього — після двох китайських моделей — літака п’ятого покоління у світі буде становити проблему, коли їх візьмуть на озброєння. Тоді США вже будуть займатися роботою над літаком шостого покоління. Зараз праця над ним прискорена; уряд надав додатково майже три мільярди доларів на п’ятирічну програму. І це є справжня відповідь на «Су-57».
Тож війни літаків п’ятого покоління нині не буде. Зате буде черговий підйом рівня конфронтації на найгарячішому зараз фронті війни. Так само, як під час холодної війни, великі держави б’ються між собою не на своїй землі і найчастіше не безпосередньо.
Як і у ХХ столітті, такі війни залишаються тестовим полігоном нової зброї. На сирійському фронті, зрештою, ситуація така складна, що «Су-57» не є демонстрацією, спрямованою виключно проти США. Попереджувальний сигнал отримав також Ізраїль, який перебуває на порозі відкритої війни із союзниками Росії — Сирією та Іраном, і навіть Туреччина, яка лавірує між Заходом і Путіним. Отже, новий винищувач — це фігура на багатовимірній шахівниці.
Економічний, технологічний потенціал і досвід Заходу в гонці озброєнь набагато більший, ніж у Росії. Однак дистанція між російським озброєнням і еквівалентними або альтернативними системами на Заході систематично зменшується. В деяких галузях росіяни навіть здобули перевагу.
Проте на сучасному полі бою авіація — це тільки елемент об’єднаного театру дій, а вирішує все сума потенціалів багатьох чинників.
Необов’язково інвестувати в тому самому сегменті озброєння. І саме в цьому полягає американська концепція, яка покликана нівелювати технологічний прогрес противника. В ній ідеться про нетрадиційні засоби знешкодження зброї Китаю чи Росії, які полягають у некінетичному впливі, кібернападах, нейтралізації командної мережі.
Ці способи можуть мати на диво просту форму. Не так давно кілька російських літаків на тій же базі Хмеймім було пошкоджено в результаті атаки пластикових дронів із примітивними вибуховими пристроями. Дрони залишилися невикритими, бо літали над самою поверхнею землі і майже не мали металевих частин. Це був «stealth для бідних», але ефективний.

Євген ПЕТРЕНКО