Трамп фактично виграв війну з опонентами, які звинувачували його в «особливих відносинах» із Росією. Ціною цієї перемоги стала кадрова зачистка адміністрації від усіх, орієнтованих на зазначені пріоритети. Натомість зовнішньополітичний курс США став жорсткішим, причому в усіх напрямках.
Тіллерсон вважався «голубом миру» в адміністрації Трампа, тож поступово накопичилося чимало розбіжностей між ними. Зокрема, Тіллерсон критикував рішення Трампа щодо визнання Єрусалима столицею Ізраїлю та скасування ядерної оборудки з Іраном.
Нібито останньою краплею, яка схилила чашу терезів не на користь Тіллерсона, була його критика рішення Трампа розпочати торговельну війну, причому навіть проти союзників США у світі.
Натомість Майк Помпео належить до крайніх правил кіл в американському політичному істеблішменті. У 2012 році Помпео був одним з активістів «Чайної партії», яка навіть правих республіканців вважала лівими лібералами.
Помпео — яскравий прихильник пріоритетного застосування силових засобів впливу, а не переважно м’якої сили, як це було за часів президентства Барака Обами. Будучи ще директором ЦРУ, Помпео вимагав населення бомбових ударів по союзнику Росії в Сирії Асаду.
Також варто нагадати, що Помпео є прихильником послідовного надання американської підтримки України. Тому з точки зору українських інтересів у протистоянні російській гібридній агресії зазначені кадрові зміни в США скоріше відповідають українським інтересам.

Андрій МАРТИНОВ