Публікація доповіді контрольного управління OLAF підтвердила, що звинувачення мільярдеру і переможцю минулорічних виборів — зовсім не політична гра. Вони стосуються фіктивного проекту будівництва офісного центру з метою отримання дотацій для малих підприємств.
Подальше слідство у цій справі сильно обмежує поле маневру прем’єра. По-перше, зменшує шанси на підписання коаліційного договору, який забезпечить стабільну більшість у парламенті, адже лідери традиційних партій нині виключають співпрацю з політиком, проти якого ведеться слідство.
По-друге, після оголошення відставки доля Бабіша все більше залежить від президента, яким наприкінці січня повторно обрано Мілоша Земана. Це він має тепер у руках конституційні інструменти для призначення дострокових виборів або — навпаки — може примусити парламент підтримати кабінет меншості ANO.
Мілош Земан добився переобрання, здобувши 51,35% голосів на других в історії прямих президентських виборах у Чехії. Його тріумф над Іржі Драгошем, колишнім очільником Чеської академії наук, вважається разом із перемогою ANO на парламентських виборах проявом посилення популістських настроїв у країні.
Земану вдруге вдалося мобілізувати виборців найбідніших регіонів, які незадоволені політичною ситуацією і які бояться напливу іммігрантів. Варто зазначити, що він отримав трохи більше голосів, ніж п’ять років тому, а виборча активність досягла рекордної величини 66,5%.
Знаковим символом нової реальності у чеській політиці була присутність у штабі переможця представників як комуністів, так і радикальної правої популістської партії SPD Томія Окамури.
Обидві ці партії стали головними утримувачами акцій нижньої палати парламенту. Тому не виключено, що саме від комуністів і SPD буде залежати доля уряду Бабіша. Для формування більшості необхідна була б підтримка обох партій, хоча необов’язково у формі коаліційної умови.
У Празі все частіше говорять про підтримку кабінету ANO взамін на конкретні закони. Сам Бабіш, здається, не дуже вірить у співпрацю з такими непередбачуваними партнерами, хоча офіційно веде з ними переговори і схиляється до підтримки деяких їхніх ініціатив. Слід зазначити, що обидві ці партії є прихильниками виходу Чехії з Європейського Союзу, а комуністи також за вихід із НАТО.
Другим можливим сценарієм є створення уряду з традиційними партіями. Мова про консервативну ODS, яка разом з ANO може забезпечити стабільну більшість, або може бути продовжений договір із «народниками» і соціал-демократичним CSSD, який правив Чехією у 2013–2017 роках.
В обох випадках проблемою є небажання співпрацювати із самим Бабішем. Серед соціал-демократів поширене переконання, що саме суперечки в середині уряду у попередній каденції привели до поразки на виборах, а коаліція з ANO була комбінацією, яку виграла тільки одна сторона.
Тим не менше все залежить від з’їзду CSSD, який відбувся в лютому і головним завданням якого став аналіз поразки на виборах, консолідація партії та власне дискусія над перспективами спільного правління. Після з’їзду Бабіш оголосив 22 лютого про реальну можливість коаліції із соціал-демократами.
До коаліції з ANO підштовхує соціал-демократів також перспектива третього сценарію — дострокових виборів: витратна виборча кампанія може зруйнувати партію. Але прискорених виборів не виключає навіть сам Бабіш. Нестабільність уряду і кримінальна афера не впливають вирішальним чином на рейтинг ANO, який, очевидно, знову здобуде найбільше голосів.
Вибори також можуть посилити позиції комуністів, SPD та «піратів», тобто партій, які відверто піддають сумніву існуючий політичний порядок і позиціонують себе як противників істеблішменту.
Президент Земан у першій після обрання розмові з Бабішем виключив призначення дострокових виборів. Одночасно він пообіцяв удруге довірити лідеру ANO місію створення уряду і не «шантажувати» його занадто коротким терміном.
Варто зауважити, що чеська Конституція дає у цьому місці президентові досить широке поле маневру, зарівно, коли йдеться про час, так і нав’язування своєї волі включно з призначенням уряду за пропозицією голови нижньої палати парламенту, яким є політик ANO.
Нема сумнівів, що нинішня політична ситуація в Чехії ослаблює позицію країни на міжнародній арені. Хоча сам Бабіш є прагматиком у відносинах з Євросоюзом, а депутати ANO належать у Європейському парламенті до фракції лібералів, співпраця із SPD і комуністами загрожує загостренням відносин Праги і Брюсселя.
У крайньому випадку можливе навіть оголошення референдуму про членство країни в ЄС. При цьому належить сказати, що лише 33% чехів вважають, що членство їхньої країни в ЄС є чимось добрим, а ідею референдуму підтримує сам президент Земан.
Друга небезпека пов’язана саме з роллю президента, який після виграних прямих виборів може вільно продовжувати свою виразно проросійську і прокитайську зовнішню політику. Щоправда, його конституційні можливості у зовнішній політиці дуже обмежені, але голос нестабільного уряду може бути настільки слабким, що не зможе тримати президента в рамках.
Отже, нині розглядаються чотири сценарії. Першим із них є співпраця ANO з популістами з правого і лівого боку політичної сцени у формі коаліції або підтримки, наданої уряду меншості. Така розстановка була б максимально нестабільною і спричинила би, скоріше за все, посилення антиімміграційної і антиєвропейської риторики.
Другий варіант — це коаліція з однією з традиційних партій, але тоді стабільності постійно загрожуватиме диспропорція сил.
Третім сценарієм є просування у парламенті партією ANO прискорених виборів, які, ймовірно, принесли би подальше ослаблення традиційних партій і зростання підтримки популістів.
Четверта можливість — це натомість продовження нинішнього «пата» завдяки співпраці прем’єра і президента. Одночасно складно оцінити, який із наведених сценаріїв є нині найбільш правдоподібним. Мало що вказує на те, що політична ситуація у Чехії найближчим часом стабілізується.
Євген ПЕТРЕНКО
