Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 12 Сiчень 2018 11:18

Протести в Ірані

Rate this item
(0 votes)

Сі­чень роз­по­чав­ся з ма­со­вих ан­ти­уря­до­вих про­тес­тів у про­він­цій­них міс­тах Іра­ну. Лю­ди вто­ми­ли­ся від ін­фля­ції, ма­со­во­го без­ро­біт­тя та ак­тив­но­го за­лу­чен­ня Іра­ну до війн у Си­рії, Лі­ва­ні, Єме­ні, Іра­ку.

Безпосередніми приводами для заворушень стали кризові процеси в іранській економіці. Нинішні протести стали найбільшими від 2009 року. Тоді іранському уряду вдалося придушити невдоволення. Цього разу вичікування силовиків у перші дні протестів можна пояснити боротьбою між представниками поміркованих і радикальних кіл в іранській еліті.
На користь цієї версії говорить арешт колишнього президента Махмуда Ахмадінеджада за звинуваченням у підбурюванні до протестів проти нинішнього президента Ірану Хасана Роухані.
Вимоги учасників протестів щодо припинення активної військової складової зовнішньої політики дали привід іранському уряду звинуватити зовнішні сили у стимулюванні протестів. Найбільшим ворогом визнано Саудівську Аравію, яка у цьому списку конкурує з Ізраїлем і США.
Президент США Дональд Трамп публічно висловив симпатії до учасників іранських протестів, але нічим їм не допоміг. Це втручання особливо обурило президента Ірану Хасана Роухані, який нагадав іранцям, що американський лідер назвав їхню країну «головним спонсором світового тероризму».
Взагалі напруження в американськоіранських відносинах неухильно посилювалось уже понад рік після інавгурації Дональда Трампа, відтоді як він ініціював вихід США з угоди 2015 року, яка дала можливість забезпечити контроль Міжнародного агентства з атомної енергетики за іранською ядерною програмою. Натомість Іран отримав скасування більшої частини економічних санкцій.
Це помітно збільшило ресурсні можливості іранської зовнішньої політики. На думку США, внаслідок скасування санкцій курс Ірану на Близькому Сході став тільки більш агресивним. Саме спробою ворогів Ірану зупинити цей курс влада країни пояснює своїм прихильникам причини заворушень.
Звичайно, наявні реальні причини для масового невдоволення. Іранська промисловість досить повільно нарощує обсяги експорту нафти і газу, що обмежує валютні надходження. Значна частина цих надходжень витрачається не на соціальні потреби, а на зовнішньополітичні авантюри. Високим залишається рівень безробіття, особливо серед молодих іранців — саме молоді безробітні чоловіки стали активістами нинішніх антиурядових акцій в Ірані.
Реакція головних союзників Ірану — Росії і Китаю також виявилася прогнозованою. Москва і Пекін закликали «зовнішні сили» не втручатись у перебіг внутрішньополітичної кризи в Ірані. Це не дивно, адже ставки у цих подіях високі.
Росія зацікавлена у кооперації з Іраном у Сирії. Наприкінці січня планується зустріч властей і легалізованої сирійської опозиції в Сочі, де мова буде йти про національне примирення.
Внутрішньополітична нестабільність в Ірані, який є важливим постачальником енергетичних ресурсів до Китаю, також турбує Пекін. Це ж стосується Делі, адже Іран є найбільшим експортером нафти до Індії.
У випадку розширення протестів Іран ризикує перетворитися на «другу Сирію». Причому Іран є навіть більш багатонаціональною країною, аніж Сирія, тому до соціальної складової протестів неодмінно додадуться національні мотиви. Свої рахунки до правлячого в Ірані режиму мають не лише курди, а й найбільша етнічна меншина — азербайджанці.
Розуміючи великі ризики перемоги учасників протестів, іранські власті на п’ятий день заворушень мобілізували ресурси своїх прихильників. Оскільки більшість підрозділів елітних «Стражів ісламської революції» перебувають у «закордонних відрядженнях», на боці властей виступили загони басіджів (у перекладі з перської — «Організація мобілізації обездолених»).
Фактично це проурядові мілітаризовані загони, які існують у кожній провінції Ірану. Саме басіджі відіграли вирішальну роль у придушенні антиурядових заворушень 2009 року.
Президент Ірану Хасан Роухані готовий шукати компроміси щодо пошуку способів вирішення соціальноекономічних проблем, перед якими опинився Іран. Це неминуче загострить боротьбу між «яструбами» і «голубами» в іранському релігійному і світському керівництві. Крім цього, Тегеран може перейти у контрнаступ, адже шиїтська релігійна меншість здатна створити серйозні проблеми для Саудівської Аравії (там шиїти живуть у нафтовидобувній провінції).
Усе це свідчить, що максимально загострюється конкурентна боротьба за лідерство на Близькому Сході між Іраном, Росією, Китаєм з одного боку та Ізраїлем, Саудівською Аравією і США — з іншого.
Прихильники м’якого курсу на чолі з президентом Роухані пропонують владі обрати тактику батога і пряника. Тобто визнати законність соціального невдоволення, піти на діалог із поміркованою частиною повсталих, розколовши їх, а решту розігнати силою. Але доки не буде вирішено ключових причин масових заворушень, а саме покращено соціальне становище більшості іранців, чергові вибухи невдоволення можуть не забаритися.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».