Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 27, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 18 Листопад 2016 13:01

Росія хоче повторити маневр

Rate this item
(0 votes)

По­ві­дом­лен­ня з Мос­кви у кон­тек­сті по­дій в Ук­раї­ні і в Си­рії по­ка­зу­ють, що Ро­сія будь-що праг­не про­рва­ти між­на­род­ну ізо­ля­цію, в якій опи­ни­ла­ся піс­ля анек­сії Кри­му. Од­ним із прав­до­по­діб­них ва­рі­ан­тів є праг­нен­ня Мос­кви по­вто­ри­ти сце­на­рій, якій при­вів до збе­ре­жен­ня вій­сь­ко­вих за­гар­бань у Гру­зії без ви­ди­мих дип­ло­ма­тич­них і фі­нан­со­вих втрат.

Дії Москви в Україні і Сирії використовуються пропагандистськи як демонстрація здатності до співпраці з державами Заходу з метою вирішення міжнародних конфліктів. Вони лежать в основі зусиль, спрямованих на послаблення консенсусу Євросоюзу, який дозволив Заходу зберігати з 2014 року економічні санкції, досить болісні для російської сторони. Нині Кремль досяг більшості цілей у Сирії і значну частину в Україні, тому намагатиметься утримати досягнуте.
Ще кільканадцять тижнів тому існували побоювання, що Москва відновить в Україні повномасштабні військові дії. Нині попри різні домовленості і заяви мир так і не наступив, хоча кількість нападів фіксується хвилеподібно — то більше, то менше — але на певному відчутному рівні.

Очевидно, що припинення боїв при збереженні присутності в Україні підрозділів так званих сепаратистів під командуванням і при підтримці Росії та прямій участі «добровольців» для Москви є умовами, на яких вона хоче добитися скасування різноманітних санкцій, установлених Заходом.
Варто зазначити, що «деескалація» є постулатом, часто формульованим в Європі міністром закордонних справ Німеччини ФранкомВальтером Штайнмайєром, який є прихильником поступового скасування санкцій щодо Москви. Вчинення дій у цьому напрямку буде для проросійських політиків у Франції чи у Німеччині значно легшим, якщо фактично припиняться бої в Україні, навіть без виведення російських сил із Донбасу.
Така ситуація дозволить Москві говорити про «вихід назустріч» очікуванням міжнародної громадськості, що має бути пов’язане з «відповідними кроками» західних держав. Загальновідомо, що за розширення співпраці з Росією виступають не тільки радикали формату Марін Ле Пен, але й політики, які перебувають при владі в Італії чи Словаччині.
Одночасно Євросоюз бореться з міграційною кризою і високим рівнем терористичної загрози. Російські коментатори не втомлюються вказувати, що Захід повинен прагнути до більшої співпраці з РФ у галузі боротьби з тероризмом, залишаючи їй «вільні руки» на пострадянському просторі.
Росії може також сприяти політична ситуація в США і Західній Європі. На виборах у США переміг Дональд Трамп. Це вже призвело не тільки до ревізії основ трансатлантичної архітектури безпеки, але й до «роззброєння» політичної партії, яка на загал підтримувала тверду лінію щодо Москви більше, ніж демократи.
Вибори ще мають відбутися також у Німеччині і Франції: в обох країнах важливу роль відіграють більші чи менші проросійські угруповання. Це все вказує на збільшення правдоподібності появи — у певній, зміненій формі — сценарію повернення Росії на міжнародну арену, як це відбулося після війни в Грузії у 2008 році.
Російська агресія щодо Грузії привела до часткового припинення співпраці з НАТО, а тодішній президент США Джордж Буш твердив, що Москва перейшла через «усі червоні лінії». Швидке закінчення активної фази конфлікту дозволило, однак, скасувати санкції, а Барак Обама розпочав політику «ресету» щодо Росії.
Тим самим Москва утвердила свою військову присутність у Грузії, фактично перекресливши шанси на відновлення її територіальної цілісності, значно ускладнила зусилля з трансатлантичної інтеграції і у подальшому не зазнала практично жодних втрат.
Натомість після агресії проти України і введення більшої кількості військ у Донбас на Росію накладено санкції, які зберігаються досі й впливають на російську економіку. Розпочався процес зміцнення бойової готовності Північноатлантичного альянсу: засоби, запропоновані на саміті в Уельсі, були збережені і розширені у Варшаві.
Треба пам’ятати, що політичне керівництво Росії вбачає у суспільних рухах знизу (так звані кольорові революції) одну з найбільших загроз, бо саме може втратити владу в результаті таких дій. У Сирії російські збройні сили включились у такі дії, що без сумніву дозволило утримати і зміцнити існуючий центр влади (Асада).
Щоправда, він не відновив своєї території, але треба пам’ятати, що сирійська армія зазнала протягом кількох років війни значних втрат у людях і озброєнні, що, очевидно, негативно вплинуло на її боєздатність, особливо у наступі.
Натомість нині активність Кремля у Сирії пропагандистськи представляється — як у країні, так і поза кордонами Росії — як реальні зусилля у боротьбі з тероризмом, який становить загрозу для всіх держав.
На відміну до ситуації в Україні, де Москва отримала — з уваги на опір Києва і реакцію міжнародної спільноти — тільки дуже обмежену користь, у Сирії досягнуто дуже великою мірою успіх. Окрім того, російська армія здобула можливість перевірити бойові можливості своїх збройних сил поза власною територією.
Врешті активна участь у конфлікті дозволяє легше обґрунтувати витрати на озброєння для суспільства, яке втрачає у зв’язку з витратами цих коштів. Витрати на оборону в обсязі понад 5% (5,4% — за даними SIPRI) суттєво впливають на стан бюджету і обмежують можливості фінансування дій з метою поліпшення якості життя громадян.
У перспективі прояв слабкостей західними державами може схилити Росію до подальших агресивних дій, можливо, вже спрямованих безпосередньо проти членів НАТО. Особливо у випадку зміцнення корисної для Москви політичної кон’юнктури у США і на Заході Європи, міграційної кризи і т. д.
Наведений вище сценарій не є обов’язковим, але, на думку багатьох експертів, прагнення до «другого ресету» у світлі останніх подій є, щонайменше, правдоподібним. А як відомо, через кілька років після оголошення «першого ресету» Росія здивувала світ, вчинивши агресію проти України.
Інструменти впливу на Москву у випадку агресії щодо держав, які не є членами НАТО чи ЄС, дуже сильно обмежені. Якщо безпеку країн східного флангу НАТО вдасться запевнити на відповідному рівні, то держави колишнього СРСР, крім балтійських країн, можуть опинитись у «сірій зоні».
Принципове значення тут має підтримка України, яка, враховуючи умови, в яких опинилася наша країна, чинить опір російській агресії після захоплення Криму. Київ попри відсутність поставок летальної зброї, фактичного виключення авіації з бойових дій тощо зміг відбити значну частину території і змусити Росію ввести у бойові дії регулярні частини, що збільшило масштаб реакції міжнародної спільноти.
Україна нині і ще довго у майбутньому буде дуже важливим елементом (і часто недооціненим) політики стримування агресивних устремлінь Росії на міжнародній арені. А повторення «грузинського сценарію» лише відкриє шлюзи для подальшого проникнення російської агресії на Захід.
Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».