За цих обставин Дональд Трамп відмовляється дати чітку відповідь, чи визнає законною свою поразку у разі перемоги Хілларі Клінтон. Адже така гіпотетична заява могла би ще до дня голосування «демобілізувати» більшість прихильників кандидата від республіканців. До того ж Трамп намагається з максимальною корисністю працювати на партійних кандидатів, які у день президентських виборів переобиратимуться до палати громад і сенату.
На фініші виборчої кампанії максимально звузилося коло тем, які продовжують обговорювати провідні кандидати. Зокрема, Хілларі Клінтон наголошує, що саме вона добре усвідомлює небезпеку зовнішньої політики Росії і необхідність твердої реакції на путінські провокації.
Але, рекламуючи послідовність зовнішньої політики демократів у разі перемоги, Хілларі Клінтон публічно запропонувала посаду державного секретаря США нинішньому віце-президентові Джозефу Байдену. Утім, останній від цієї пропозиції відмовився, що відразу використали опоненти Клінтон.
Республіканці дедалі частіше наголошують, що за мир на Донбасі США можуть домогтися від Європейського Союзу створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі в обмін на скасування економічних санкцій проти Росії. Але більшість прихильників демократів вважає, що антиросійські санкції збережуться принаймні до президентських виборів у Росії 2018 року, а то й далі.
Аби привернути увагу до себе, кандидати від Лібертаріанської партії та Партії зелених нагадують, що Клінтон і Трамп у разі поразки будь-кого з них можуть опинитися за ґратами. Клінтон пригадують історію з використанням незахищених засобів зв’язку для обміну конфіденційною інформацією за часів її перебування на посаді державного секретаря.
Трампу нагадують незакриті справи з приводу уникнення податків та можливого банкрутства. Загалом, зважаючи на тонни бруду, яким щедро ділились обидва провідних кандидати один проти одного, значна частина виборців не готова підтримати жодного з них.
До виборчої кампанії фактично залучилося Федеральне бюро розслідувань США, яке днями несподівано оголосило про відновлення слідства у справі використання за часів перебування Хілларі Клінтон на посаді державного секретаря особистої електронної пошти для обміну таємною інформацією зі співробітниками. Трамп за це обіцяє виборцям посадити Хілларі.
Поки що головною інтригою залишається, чи визнає кандидат, який програє вибори, свою поразку. До виборів 2000 року, коли знадобився скандальний перерахунок голосів у штаті Флорида, така традиція була органічною частиною американської політичної культури.
Але, здається, що обтяжені скандалами вибори 2016 року мають шанс повторити історію з опротестуванням результату голосування. Це може статись, якщо розрив між кандидатами буде мізерним.
Додаткові проблеми створює американська традиція президентських виборів, що бере початок у 1776 році. Тоді «батьки-засновники» сперечались із приводу способу обрання президента. Одні вважали, що вибори мають обов’язково бути прямими. Їхні опоненти доводили, що президента має обирати Конгрес.
У підсумку було досягнуто компроміс, відповідно до якого прямим голосуванням виборці обирають від своїх штатів так званих виборщиків, які й обирають президента. Кожен штат залежно від кількості виборців має різну кількість виборщиків. Крім того, майже у кожному штаті існує специфічна система голосування.
Зокрема, збереглися такі екзотичні способи голосування, як віддання голосу поштою або дострокове голосування. У країнах із не дуже стабільною демократичною системою такі способи голосування вважаються класичними інструментами фальшування результату виборів.
Симптоматично, що найбільш радикальні прихильники Трампа пообіцяли у разі фальсифікації результату виборів та невизнання їх їхнім кандидатом узятися за зброю. Скоріше за все, принаймні перша половина листопада обіцяє бути політично дуже гарячою у США.

Андрій МАРТИНОВ