На посаді прем’єр-міністра Португалії він провів масштабну приватизацію, сприяв розвитку системи охорони здоров’я, створив фонд допомоги бідним верствам населення. Він буде більш заангажований у російсько-український конфлікт, адже як голова португальського уряду неодноразово хвалив українську діаспору у цій країні за роботящість та вагомий внесок у розвиток Португалії.
Зрозуміло, що не все у надзвичайно складному процесі реформування ООН залежить від її Генсека. Він може лише виконувати функції модератора, який не дає дипломатам розслабитися та змушує їх знову і знову повертатися до першоджерел проблем, які гальмують розвиток ефективного міжнародного співробітництва. Зокрема, Антоніу Гутеррешу доведеться взятися за проблему реформування ключового органу ООН — Ради Безпеки.
«Пін-понг» із вето, який Росія регулярно влаштовує у цій структурі, проводячи гібридну холодну війну проти демократичного світу, брутально порушуючи Статут ООН, зловживаючи статусом ядерної держави, паралізує дипломатичні зусилля щодо розв’язання найскладніших міжнародних криз. З іншого боку, немає консенсусу щодо рецептів «лікування» Ради Безпеки.
Найбільш радикальні пропозиції стосуються взагалі скасування права вето, яке від 1945 року мають так звані постійні члени Ради Безпеки і одночасно ядерні держави — США, Велика Британія, Франція, Китай, Росія. Принаймні Росія і Китай категорично заперечують проти скасування права вето. Але його збереження робить неможливим надання статусу постійних членів ООН Німеччині та Японії, які залишаються найбільшими спонсорами бюджету ООН, але перебувають за межами її головного органу.
Вирішення потребує питання критеріїв поповнення непостійних країн — членів ООН. Окремі регіональні держави, такі як Бразилія, Індія, Південно-Африканська Республіка, також виступають за отримання для себе статусу постійних членів Ради Безпеки із правом вето. Утім, замість нинішніх п’яти «прав вето» десять «прав вето» зроблять прийняття будь-яких рішень Радою Безпеки неможливим. Вирішити цей ребус попередник Гутерреша Пан Гі Мун за десять років так і не зміг.
Здається, що вже перший термін Гутерреша буде визначальним для долі ООН, адже потреба удосконалення її діяльності, зважаючи на постійне загострення міжнародної обстановки, вже вимагає не терапевтичних, а, скоріше за все, хірургічних засобів. Але саме це загострення міжнародної обстановки максимально ускладнює будь-які зусилля, спрямовані на таке реформування.
Андрій МАРТИНОВ
