Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 02 Вересень 2016 19:53

«Щит Єфрату» в сирійській війні

Rate this item
(0 votes)

Су­час­на вій­на в Си­рії все біль­ше пе­ре­тво­рю­єть­ся на кла­сич­ний ва­рі­ант вій­ни всіх про­ти всіх. 30 ве­рес­ня ви­пов­нює­ть­ся рік, як ро­сій­ські вій­ська офі­цій­но при­сут­ні на те­ри­то­рії Си­рії, де во­ни во­юють на бо­ці Ба­ша­ра Аса­да. На­то­мість аме­ри­кан­ський спец­наз, ді­ючи з те­ри­то­рії су­сід­ньо­го Іра­ку, як пра­ви­ло, воює на бо­ці си­рій­ських кур­дів. Цей факт стає до­дат­ко­вим по­драз­ни­ком для су­час­них ту­рець­ко-аме­ри­кан­ських від­но­син.

Нещодавно турки ввели війська для протидії сирійським курдам та «Ісламській державі» поблизу свого кордону. Військова операція невипадково отримала від турецького Генштабу назву «Щит Євфрату», адже має за мету не допустити об’єднання зусиль турецьких курдів із сирійськими.

У такому разі тактичне становище турецької армії у південно-східних провінціях Туреччини, де діють загони турецьких курдів із Робітничої партії Курдистану, може стати ще більш програшним. Попри кланово-племінні та ідеологічні розбіжності між курдами, вже понад століття розділеними територіями суверенних держав Туреччини, Іраку, Ірану і Сирії, іракські курди продовжують підтримувати турецьких курдів, і це створює для Туреччини особливий дискомфорт.
Після недавнього провалу заколоту військових президент Туреччини Реджеп Ердоган намагається показати, «хто дома господар», та продемонструвати ефективність нового командування турецькою армією, яке тепер політично абсолютно лояльне діючому президенту.
Утім, на думку американських військових експертів, Ердоган демонструє надмірну самостійність у прийнятті тактичних рішень, які можуть спровокувати для НАТО серйозні проблеми. Альянс із розумінням ставився до антитерористичної операції, яку турецькі війська проводять проти загонів Робітничої партії Курдистану на турецькій території. Але вторгнення до Сирії, нехай і за погодження з Іраком та Іраном, виглядає таким, яке виходить за дисциплінарні межі відповідальності НАТО.
Ситуація складається таким чином, що країна — член альянсу, яка, до речі, має другу за чисельністю після США сухопутну армію, безпосередньо залучається до тривалого сирійського конфлікту. Причому це робиться на такій його стадії, коли сирійський конфлікт із регіонального все більше перетворюється на глобальний. Принаймні, якщо за таку ознаку вважати міжнародно-політичну та військову активність ключових держав сучасної системи міжнародних відносин на сирійському напрямку.
На введення до прикордонного сирійського міста Джераблус турецького військового контингенту знервовано відреагувала Саудівська Аравія, яка прозоро натякнула, що також готова очолити «коаліцію арабських військ» на території Сирії.
Якщо допустити найгірше, тобто офіційну і легальну появу на полях боїв у Сирії не тільки саудівського спецназу, а й регулярної королівської армії, то це може спровокувати аналогічний крок шиїтського Ірану та подальшу ескалацію конфлікту. Поки що з тактичної точки зору присутність турецької армії на Північному Сході Сирії позбавляє ісламістів відносно надійного тилу під час боїв за Алеппо та дає Росії нагоду завоювати собі сферу впливу у Сирії та сподіватися, що курди стримають амбіції Туреччини.
Наразі за прикордонне місце Джераблус воюють курди, яких підтримують США, сирійські повстанські угруповання за прямої допомоги турецької армії та бойовики «Ісламської держави».
Розвиток подій змушує США вести мову про можливість передислокування до Румунії своєї ядерної зброї, яка нині розміщена на турецькій авіабазі Інчжерлик у 50 кілометрах від турецько-сирійського кордону. Саме там зараз розгортаються активні бойові дії. Водночас відповідно до хартії 1997 року про партнерство між Росією і НАТО прямо заборонено розміщувати ядерну зброю на території нових країн — членів НАТО.
Нагадаємо, що Румунія вступила до альянсу 2004 року. Утім, Росія, здійснивши окупацію значної частини території України, також неодноразово порушувала згадану хартію. Але проблема надійності безпеки авіабази Інчжерлик, звідки НАТО здійснює бомбування позицій «Ісламської держави», вже на порядку денному.
Сирійський конфлікт розростається як ракова пухлина. Це змушує Ердогана йти ва-банк. Для нього питання стоїть руба: на щиті або під щитом він вийде з цієї операції «Щит Євфрату».
Загальна нестабільність у регіоні, серйозна геостратегічна невизначеність фактично змушує потенційних інвесторів призупинити реалізацію проекту побудови газопроводу «Південний потік» в обхід території України.
Останнім часом Путін та Ердоган декларували готовність відновити цей проект у повному обсязі, але Європейський Союз не готовий до такого кроку, проти якого виступає адміністрація президента США Барака Обами та який порушує Європейську енергетичну хартію. Адже сумарна потужність «Північного потоку» і «Південного потоку» не розширює кола джерел отримання газу, а посилює залежність Євросоюзу від російського постачальника.
Зрештою, варто нагадати, що безпосереднє включення російської армії у сирійську війну також було пов’язано з проектом усунення від влади в Сирії президента Башара Асада, який перешкоджав реалізації американсько-катарського проекту побудови газопроводу до Європи з Катару територією Сирії. Заради цього фактично зруйнували всю Сирію, залучили до протистояння як регіональні, так і глобальні потуги, але внаслідок їхньої взаємодії маємо «нічийну» ситуацію.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».