Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Серпень 2016 10:47

Омріяна земля

Rate this item
(0 votes)

Оче­вид­но, до кін­ця ни­ніш­ньо­го ро­ку ка­над­ці бу­дуть вчи­ти но­ві сло­ва на­ціо­наль­но­го гім­ну. Змі­ни май­же од­но­стай­но під­три­ма­ні ниж­ньою па­ла­тою пар­ла­мен­ту — піс­ля пів­хви­лин­ної ова­ції де­пу­та­ти про­спів­али но­ву вер­сію гім­ну — і те­пер йо­го має за­твер­ди­ти се­нат.

Депутат Моріль Беланже, ініціатор зміни, написав у Фейсбуку, що вона віддзеркалює, «чим Канада стала як держава». З ним не можна не погодитися — північний сусід Сполучених Штатів стає найбільш прогресивною державою світу.
Через кілька днів після голосування з питання гімну у Канаді легалізували евтаназію. Минулого року Верховний Суд одностайно скасував попередні положення законодавства, які криміналізували цю медичну процедуру, через «невідповідність фундаментальній справедливості».
Але парламент не встиг проголосувати цей закон через спротив депутатів, які вважають законопроект занадто обмеженим. Згідно з його положеннями, штучне прискорення смерті може стосуватися лише тих пацієнтів, чия природна смерть може настати в «можливому для передбачення майбутньому».

Тим часом критики закону хочуть, щоб право вирішувати щодо свого життя і смерті мали також особи, чиї хвороби не смертельні, але приносять нестерпні страждання. Прем’єр Джастін Трюдо заспокоював критиків, що це тільки перший крок, і в майбутньому закон буде лібералізований.
Наступний канадський крок — це легалізація абортів у всій країні. Верховний Суд ще у 1988 році визнав закон про заборону абортів таким, що суперечить конституції, але консервативний Острів Принца Едварда — найменша провінція у країні — застосував правову казуїстику, аби тільки не відкрити відповідної клініки в себе. Місцева влада навіть оплачувала мешканкам кошти поїздок у сусідні провінції для проведення абортів. Острів Принца Едварда пішов на поступки лише після судового позову проти місцевої влади.
Фактично Канада здійснює мрії більшості ліваків у світі. У червні перед будинком парламенту в Оттаві майорів великий райдужний прапор, яким відзначали місяць гордості середовищ ЛГБТ — хоча це циклічний захід, прапор з’явився на цьому місці вперше. Онтаріо — провінцію, де проживає половина канадців, останні три роки очолює лесбіянка.
У першу неділю липня нинішній прем’єр Трюдо став першим керівником уряду, який узяв участь у Параді рівності. Принагідно зазначимо, що кабінет розглядає можливість офіційного вибачення перед колишніми військовими і працівниками цивільної служби, які у 50х роках минулого століття були звільнені через гомосексуальну орієнтацію.
Радикальний поворот здійснила на цій хвилі також канадська Консервативна партія: під час з’їзду у травні аж дві третини делегатів проголосували за право гомосексуалістів на подружжя.
Коли в Європі політики (особливо на сході) роблять усе, аби закрити кордони перед мігрантами, Канада добровільно збільшила в цьому році кількість запрошених сирійців від 10 до 25 тисяч, в аеропорту їх особисто вітав прем’єр. Уряд повідомив, що призначить додаткові 250 мільйонів доларів на інтеграцію іммігрантів, скоротивши оборонний бюджет.
Уряд оголосив план легалізації марихуани. У Торонто, найбільшому місті в країні (2,6 мільйона мешканців) уже офіційно працюють 83 магазини, які торгують не тільки сіном рослини, а й усіма можливими її формами — милом, газованими напоями і навіть весільними тістечками.
Рішучий поворот наліво відбувається під керівництвом нового уряду Ліберальної партії, половину якого становлять жінки. На виборах у 2011 році партія показала найгірший результат у своїй історії, а невдовзі після того її очолив 42річний (а на вигляд ще молодший) Джастін Трюдо. Політичні «військовики» вважали лібералів несерйозними суперниками, а про лідера висловлювалися зверхньо, мовляв, він тільки вміє гарно робити зачіску. Тим часом у жовтні саме ця партія отримала 40% голосів і в нинішньому парламенті має абсолютну більшість.
За межами Канади популярною є теза, ніби ця перемога і наступні сміливі реформи є виключною заслугою особистого іміджу Трюдо: пристойного, спортивного і начитаного, надзвичайно популярного серед користувачів всесвітньої мережі. Та водночас — це просто повернення на старі рейки, на які країну поставив батько нинішнього прем’єра — П’єр Трюдо.
Канадці дуже люблять порівнювати себе з американцями, але будують свою ідентичність в опозиції до того, з чим ідентифікують себе США. П’єр Трюдо, який охоче відмежовувався від Вашингтона, особливо, коли там керували Ніксон і Рейган, — дав їм відчуття перебування на крок уперед від США, відколи у 1967му став міністром юстиції, а ще через рік — прем’єром.
До відставки у 1984 році йому вдалося легалізувати гомосексуалізм, а частково також аборти, обмежити доступ до зброї, лібералізувати право на розлучення та запровадити загальне медичне страхування і пенсії. За його правління жінки вперше в історії стали головами обох палат парламенту, а виборчий вік було знижено з 21го до 18 років. Саме Трюдостарший запровадив офіційну двомовність, ефективно погасивши сепаратизм франкофонів з Квебека.
Джон Іббітсон, один із найбільш відомих місцевих політичних коментаторів, вважає, що канадці стали настільки прогресивним і толерантним народом суто випадково. Вони дістали від долі географічне розташування, завдяки якому після війни зі США у 1812 році ні разу не відчували зовнішньої загрози, яка в Європі була живильним матеріалом для радикальної правиці.
Країну створили британці та французи — народи, ворожі один до одного у Старому світі. Щоб безконфліктно співіснувати у новій дійсності, вони мали отримати «простір для дихання», який два століття робив неможливим об’єднання цих двох спільнот в одне ціле, але водночас у другій половині ХХ століття відбулося плавне наповнення цього «простору» мігрантами без створення у них відчуття відчуження.
Нині мігранти становлять 20% населення (найвищий відсоток серед держав G7), вони привнесли у публічний простір свої звички і визнання — щоб такий котел міг ефективно функціонувати як держава, канадці виробили специфічну культуру компромісу.
Саме тому в Канаді нині нема ні жодної помітної партії, ні медіа, які демонстрували б агресивність відносно меншин (етнічних, релігійних чи сексуальних). І це попри те, що останніми роками ця країна переживала ті самі проблеми, що й багато інших розвинутих держав, включно з нападами радикальних мусульман.
Нині під керівництвом Трюдосина Канада просто повертає на лівий шлях, який вона сама покинула в середині 90х років на користь неолібералізму. Той експеримент із занадто різким поворотом вправо не вдався.
Найбільшою плямою на бездоганному візерунку Канади є становище її корінних мешканців: кожний четвертий з них є безробітним, а ті, що працюють, заробляють лише 70% зарплати, яку отримують на тих самих посадах канадці іншого походження. У квітні провінція Онтаріо навіть оголосила надзвичайний стан після того, як у заповіднику на півночі провінції тільки за один день аж 11 осіб здійснили спробу самогубства.
Трюдо обіцяв впоратися з цими проблемами, але пройшло ще мало часу, щоб оцінювати його роботу.
Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».