Водночас влада Китаю демонструє готовність мирним шляхом вирішувати спірні питання за допомогою переговорів і консультацій із безпосередньо зацікавленими державами, беручи до уваги історичні факти і суто до міжнародного права. Китай готовий укласти попередні домовленості з безпосередньо зацікавленими державами-сторонами щодо дослідження згаданої морської зони, ведення взаємовигідної співпраці, щоб спільно захищати мир і забезпечити стабільність у Південно-Китайському морі. Китай підтримує свободу судноплавства і незалежного повітряного простору, яким користуються всі держави відповідно до міжнародного права.
Міністерство закордонних справ Китаю також визнало, що додаткове напруження в регіоні створюють запуски балістичних ракет, здійснені режимом Північної Кореї. Пхеньян заявив, що випробування відпрацьовували ймовірні удари по портах та аеродромах Південної Кореї, «куди вводяться засоби ядерної війни американського імперіалізму». Раніше Південна Корея і США оголосили про намір до кінця 2017 року розмістити на території Республіки Корея елементи протиракетної системи оборони.
Уряд Японії, яка у липні головує в Раді Безпеки ООН, домігся чергового засудження дій Північної Кореї. Показово, що китайська делегація при цьому утрималася, але не застосувала права вето як держава — постійний член Ради Безпеки ООН. Утім, ракетні випробування КНДР засвідчили обмеженість впливу Китаю на Пхеньян.
Це не повинно дивувати, адже північнокорейська політична модель заточена на максимальне використання «внутрішніх резервів» і не дуже піддається зовнішньому впливу санкцій. Звичайно, ці «резерви» не є невичерпними, але ніхто у світі наразі не спрогнозує, коли вичерпаються можливості існування для північнокорейського режиму і чого це коштуватиме регіональній системі безпеки.

Андрій МАРТИНОВ