Найприкріше, що в Євросоюзі і у США фактично відсутня єдина точка зору щодо ціни гіпотетичного компромісу з Росією з приводу українського питання. Частина європейських політиків використовує українську тематику у власних передвиборчих кампаніях на виборах до Європейського парламенту. Днями сумнозвісний лідер французького Національного фронту Марін Ле Пен, перебуваючи у Москві, підтримала російські «ініціативи» в Україні.
Натомість американські республіканці закликають президента Барака Обаму не допустити федералізації України та посилення російського впливу у ній. Фактично з пакета російських пропозицій Україні наразі предметом для переговорів з боку Заходу, здається, є лише позаблоковий статус України. Проте й у цьому питанні, наприклад, Польща наполягає на наданні Україні не тільки перспективи вступу до Євросоюзу, а й її прийняття у НАТО.
Окрім політичних дипломатичних маневрів, не менш гучними є перегрупування сил на енергетичному фронті. На початку поточного тижня міністри закордонних справ країн — членів Євросоюзу обговорювали фактичний російський ультиматум, умови якого були минулого тижня викладені у листі президента Володимира Путіна до лідерів країн Євросоюзу.
У цьому документі Євросоюзу пропонувалося взяти на себе зобов’язання з погашення українського газового боргу. Інакше констатувалася погроза припинити транзит російського газу українською газотранспортною системою.
Звичайно, Євросоюз визнає «російську формулу» визначення ціни на газ для України політичною та економічно необґрунтованою. Адже ціна для українських споживачів на газ зросла в той час, як падає ціна на нафту, з якою кореспондується на енергетичному ринку вартість блакитного палива. У відповідь Євросоюз декларував готовність збільшити зворотні поставки російського газу зі своєї території до України.
Зокрема, Словаччина готова продавати газ Україні, але лише під надійні фінансові гарантії Європейського Союзу. На жаль, на такому тлі поки що марними виглядають сподівання полегшення труднощів обслуговування боргового тягаря України. 
Російська дипломатія, навіть під дією оголошених західних санкцій, зберігає за собою ініціативу в українських процесах, що прирікає Україну та її західних союзників діяти у відповідь, а не пропонувати власний порядок денний переговорів.