Щоправда, швидко вивести економіку Японії з кризи їм не вдалося. Ситуацію погіршила світова економічна криза, яка розпочалася восени 2008го. Лише за чотири роки після її початку політичній еліті країни, за умов жвавих дискусій, вдалося намацати більшменш ефективний шлях виходу з кризи.
Цікаво, що цей чудодійний рецепт ґрунтувався на поєднанні на погляд європейців або американців не поєднаних економічних підходів — одночасного стимулювання споживання за рахунок збільшення грошової маси в обігу та неоліберального підходу до розвитку малого і середнього бізнесу.
Утім, японський національний характер заточений на сміливі експерименти та національне переосмислення чужого досвіду. У підсумку в період 2013–2015 років японська економіка почала демонструвати тенденції до виходу з кризи та пожвавлення.
Тому не дивно, що чинний прем’єрміністр Японії Шіндзо Абе, який очолює Ліберальнодемократичну партію, наполягає на правильності свого економічного курсу та підтримує нові закони про національну безпеку, які дозволяють збройним силам Японії брати участь у війнах за кордоном. Ліберальні демократи розраховують, що разом із союзниками — партією «Нова Комейто», з якою вони мають більшість у нижній палаті парламенту, коаліція здобуде дві третини голосів й у верхній палаті національного парламенту.
Опозиційна Демократична партія Японії виступає проти скасування пацифістських статей конституції країни та за більш справедливий розподіл багатства. Відповідальність за обрання стратегічного курсу Японії покладена на виборців.
На цьогорічних виборах було дозволено голосувати 18річним японцям (раніше віковий ценз був у 20 років). Унаслідок цього майже два з половиною мільйони молодих японців отримали право голосу у визначенні майбутнього своєї країни. Ліберальні демократи вважають, що це дасть їм можливість разом із союзниками по правлячій коаліції здобути дві третини голосів у нижній палаті парламенту, які потрібні для зміни конституції Японії.
Фактично єдиною інтригою цих виборів є пошук відповіді на питання, чи здатні ліберальні демократи реалізувати не лише свій економічний курс, а й радикально переглянути Конституцію Японії 1947 року та гармонізувати економічний статус Японії як великої держави сучасності з її військовополітичним статусом на міжнародній арені. Це дасть можливість перевести у практичну площину питання набуття Японією статусу постійного члена Ради Безпеки ООН.
Натомість опозиційні політичні сили країни, котрі залишаються на пацифістських позиціях, зробили все можливе, аби на цих виборах «яструби» не отримали конституційної більшості задля «мілітаризації» країни. Крім того, опозиція закидає правлячій коаліції неспроможність врегулювати проблему запровадження в масовому виробництві автоматизованих систем, які радикально змінюють ситуацію на ринку праці.
Складність ситуації визначається ще й тим фактором, що збільшується тривалість життя, а водночас — і пенсійний вік, але традиційних місць роботи для старіючих японців залишається дедалі менше. Однак знайти більшменш прийнятну відповідь на цю проблему, можливо, японські політики і суспільство зможуть лише ще через кілька виборчих циклів.

Андрій МАРТИНОВ