Цього разу на третій президентський термін не міг балотуватися Хамід Карзай, який перебуває при владі з 2001 року, тобто від часу усунення з Кабула талібів і початку західної антитерористичної операції на території Афганістану. Після цього він ще раз переобирався на вищу посаду.
Однак чимало афганців пам’ятають, як 2009 року друга перемога Карзая була забезпечена визнанням недійсними майже мільйона бюлетенів. Тоді такі дива виборчих технологій пояснювали неписемністю більшості афганських виборців. Цей фактор робив специфічною й цю виборчу кампанію, коли претендентам на президентське крісло було необхідно більше звертатися до виборців не письмово, а аудіовізуально.
Свою передвиборчу кампанію з нелегальних позицій провів і рух талібів. Вони закликали афганців бойкотувати вибори. Утім, за офіційними даними, близько 60% афганців взяли участь у виборах, хоча найважче це було робити жінкам, проти участі яких була не лише тривала традиція, а й негативне ставлення родини й близьких. Тож не дивно, що за межами міст частка жіночих голосів на виборах була мізерною.
Серед фаворитів першого туру виборів називають колишнього міністра внутрішніх справ пуштуна Залмая Расула, за якого фактично агітував сам Хамід Карзай. Правда, поки що незрозуміло, чи була така підтримка йому на користь, чи вона перетворилася на контрпропаганду серед пуштунських племен. Також серед фаворитів вирізнявся етнічний таджик, теж колишній міністр закордонних справ Абдулло, який був опонентом Карзая на виборах 2009 року. Нарешті серед лідерів перегонів був і колишній міністр економіки Ашраф Гані.
Етнополітична строкатість афганського суспільства виключає перемогу одного з кандидатів вже у першому турі голосування. Показово також, що вся трійця лідерів ще до остаточного підбиття підсумків голосування почала звинувачувати всіх і кожного у фальшуванні виборів. Зрозуміло, що головним політичним переможцем за таких обставин стають таліби, яким навіть не потрібно витрачати багато коштів на антирекламу демократії.
Отже, за два тижні стане зрозуміло, хто саме вийшов до другого туру виборів. Саме тоді настане найбільш відповідальний етап. Адже таліби не особливо активно діяли терористичними засобами, аби зірвати відбірний перший тур виборів, скоріше за все, накопичували ресурси на другий тур.
Тому найближчий місяць обіцяє бути одним із найбільш складних у новітній історії Афганістану. Фактичний провал другого туру може поставити під сумнів намір країн — членів НАТО залишити Афганістан. Але найгірше, що навіть за оптимістичного сценарію обрання у другому турі нового президента, який (що взагалі буде казково) влаштовуватиме всі етнічні групи Афганістану, йому буде дуже важко вивести країну на шлях прогресу і процвітання.