Утім, не стала винятком і нова столиця країни — Астана, хоча вона досі вважалась оплотом бюрократії і цілковито лояльним до влади містом.
Реакція на протести президента Нурсултана Назарбаєва була майже миттєвою. Він звинуватив уряд у недоопрацюванні інформаційної кампанії роз’яснень необхідності реформ. Водночас казахський президент пообіцяв жорстко реагувати на будьякі безпорядки.
Взагалі заворушення в Казахстані, як свідчить недавня історія, стають знаковими для всього пострадянського простору. У грудні 1986 року з масових протестів проти заміни компартійного керівника Кунаєва на росіянина Колбіна саме з Алмати розпочалися соціальні заворушення, які за п’ять років зруйнували Радянський Союз. Саме тоді на провідні позиції в ієрархії влади в Казахстані виходить Нурсултан Назарбаєв.
Після розпаду СРСР йому вдалося досить швидко переорієнтувати Казахстан на світовий ринок. Республіка залучила чималі іноземні інвестиції у розвиток видобувної промисловості. Вже тоді було зрозуміло, що консолідувати багатонаціональне населення Казахстану можливо, лише створивши політичну націю.
Заради цього наприкінці ХХ століття столиця Казахстану була перенесена з південного міста Алмати до колишнього Целінограда, який став Астаною. Керівництво Казахстану намагалося проводити багатовекторну зовнішню політику, орієнтуючись не тільки на Росію, а й на Китай, США, Японію.
Високі прибутки від експорту корисних копалин перетворили Казахстан на одну з найбільш благополучних центральноазійських держав. Однак коливання цін на головні експортні товари Казахстану, скорочення прибутків від зовнішньої торгівлі, відтік іноземних інвесторів, проблеми з формуванням Євразійського економічного співтовариства й спровокували загострення соціальних протиріч.
Крім того, правляча еліта ніяк не відвикне від звички безконтрольно тринькати грошима наліво й направо, що особливо дратує населення за умов економічних негараздів. Поки що відкритим залишається питання, чи зможе влада уникнути повторення в Казахстані подій, які в 2005–2010 роках неодноразово шокували сусідні Узбекистан і Киргизстан, не кажучи вже про найбіднішу країну регіону Таджикистан.
Фактично Казахстан є геополітичним центром Центральної Азії. Його дестабілізація вливає на прикаспійський регіон, на сибірський регіон Росії, власне Центральну Азію та на мусульманські регіони Китаю. Тому у випадку можливого загострення внутрішньополітичного становища в Казахстані будуть задіяні військовополітичні механізми Шанхайської організації співробітництва, аби не допустити справжньої дестабілізації становища.
У найгірших прогнозах Казахстан уже ділять між собою Росія і Китай. Але, принаймні, на даному етапі кризи Москва і Пекін зацікавлені у збереженні між собою такої своєрідної «буферної» зони, адже дестабілізація Казахстану неодмінно відкриє доступ у регіон бойовикам «Ісламської держави» та інших радикальних терористичних угруповань. Тому Росія і Китай намагаються консолідувати зусилля, аби не допустити розвитку подій у Казахстані за найгіршими сценаріями.

Андрій МАРТИНОВ