Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 14, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 29 Квiтень 2016 02:13

Проамериканська безальтернативність

Rate this item
(0 votes)

Де­да­лі аг­ре­сив­ні­ша по­лі­ти­ка і зрос­тан­ня вій­сь­ко­вої ак­тив­но­сті Ро­сії у нор­дич­но-бал­тій­сько­му ре­гіо­ні зму­си­ла Шве­цію і Фін­лян­дію пе­ре­гля­ну­ти обо­рон­ну по­лі­ти­ку та фор­ми вій­сь­ко­вої спів­пра­ці. Обид­ві дер­жа­ви, за­ли­ша­ючись по­за Пів­ніч­но­ат­лан­тич­ним со­юзом, зміц­ню­ють дво­сто­рон­ню вій­сь­ко­ву спів­пра­цю зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми. При од­но­час­но­му роз­вит­ку спів­пра­ці з НА­ТО.

Швеція і Фінляндія вбачають у США гаранта регіональної і європейської безпеки з відповідним військовим потенціалом і політичною волею, мають велике стратегічне значення й де-факто стали продовженням північно-східного флангу НАТО.
У випадку Швеції це стосується, передовсім, регіону Балтійського моря, у випадку Фінляндії — Далекої Півночі. Влада обох держав знає, що, попри формальний нейтральний статус і не членство в НАТО, їх нейтралітет під час конфлікту у Північній Європі не матиме для Росії жодного значення. Москва вважає Швецію і Фінляндію інтегральною частиною Заходу і неформальною частиною Північноатлантичного союзу (обидві держави є членами ЄС, і для них обов’язковою є формула «взаємної допомоги і підтримки»).

У зв’язку з агресивною політикою Росії — інтервенції в Україні і Сирії, зростання військової активності у нордично-балтійському регіоні зі сценаріями навчань, які імітують напад на Швецію і Фінляндію, — у Стокгольмі і Гельсінкі здійснюють переоцінку оборонної політики і форматів військової співпраці.
Хоча шведський і фінський вступ до НАТО в перспективі може значно підняти рівень регіональної безпеки, чітко визначити кордони між Росією і Альянсом у нордично-балтійському регіоні, у найближчі кілька років не слід очікувати заявок на вступ до НАТО від Швеції і Фінляндії. В обох країнах нині нема достатньої політичної і суспільної підтримки для такого кроку. У шведській коаліційній угоді на 2014–2018 роки правлячі соціал-демократи і «зелені» записали, що Швеція не прагнутиме стати членом Альянсу.
Проте в цілому в політичних елітах та суспільстві підтримка для вступу до НАТО зросла. У разі продовження провокаційних дій Росії в регіоні не виключається формування нового громадсько-політичного консенсусу за вступ.
У свою чергу, Фінляндія багато років скептично ставиться до вступу в НАТО та перетворення на фронтову державу Альянсу (довжина фінсько-російського кордону становить приблизно 1300 км) і не хоче брати зобов’язань щодо активної оборони балтійських держав. Навіть російська інтервенція в Грузії та Україні не викликала збільшення підтримки фінського суспільства членства в НАТО.
Попри відсутність рішення про вступ у НАТО, Швеція і Фінляндія продовжують поглиблювати співпрацю з Альянсом, зокрема — через спільні маневри, навчання та ратифікацію і імплементацію договору Host Nation Suport, який створює політичні і військово-технічні можливості використання шведського і фінського суходолу, морського і повітряного простору силами НАТО.
Швеція і Фінляндія вбачають у США — попри зміни в пріоритетах американської політики безпеки — реальну силу і союзника, який робить найбільший внесок у зміцнення НАТО на східному фланзі і є гарантом безпеки в регіоні та Європі. При закритій, через внутрішньополітичні причини, опції членства в НАТО, США є пріоритетним партнером Стокгольма і Гельсінкі в розвитку оборонної співпраці.
Із 2015 року США інтенсифікують співпрацю, головно військово-повітряних і морських сил, зі Швецією і Фінляндією, максимально використовуючи чинні формати багатосторонніх військових навчань у нордично-балтійському регіоні.
Також розвиваються формати дво- і тристоронніх навчань (ESTE, Arrow 16) з використанням американських підрозділів, які проводять маневри у балтійських країнах. Масштаб співпраці США зі Швецією і Фінляндією насправді набагато менший, ніж із державами — членами НАТО з нордично-балтійського регіону (Норвегія, балтійські держави і Польща). Однак розширення дво- і тристоронньої військової кооперації зі США стало переломним для Швеції, Фінляндії і регіону загалом.
Уже під час холодної війни нейтральна Швеція вела політику таємної військової співпраці з НАТО і США. Стокгольм бачив, що шанси залишитися поза військовими діями в Європі дуже малі, а у разі війни єдиною можливістю уникнути окупації країни Радянським Союзом є отримання швидкої допомоги від Заходу. Однак публічно шведські соціал-демократичні уряди часто критикували закордонну політику і гарантії безпеки США.
У зв’язку з цим антиамериканські настрої зберігались у Швеції досить довго після завершення холодної війни і зміцнились американською інтервенцією в Іраку у 2003 році. Лише правоцентристський уряд Фредріка Рейндфельда (2006–2013) обрав курс на поглиблення співпраці з НАТО і США (навчання, маневри та участь в операціях у Афганістані та Лівії).
У 2015 році уряд прем’єра Стефана Льофвена за домовленістю з консервативною опозицією затвердив нову стратегію безпеки Швеції на 2016–2020 роки, підтриману парламентом. Згідно з її положеннями, Стокгольм вважає трансатлантичну співпрацю необхідною умовою європейської безпеки, а з-поміж західних держав лише США мають достатні можливості для ведення операцій проти противника, який володіє значними традиційними озброєннями.
Інтенсифікація військової співпраці США — Швеція відбувається вже з 2015 року. Тоді шведські військово-повітряні сили проводили перші подібні навчання з американськими винищувачами F-16 над Балтійським морем (у рамках фінсько-шведських навчань FSTE), а військово-повітряні сили США зробили великий внесок у шведсько-норвезько-фінські навчання ACE 2015 на Далекій Півночі.
На щорічно організованих командуванням військово-морських сил США в Європі і Африці багатонаціональних навчаннях BALTOPS-2015 символічним став перший десант морської піхоти (у т. ч. США і Великобританії) на південно-західне узбережжя Швеції.
На навчаннях Cold Response (лютий-березень 2016) у Норвегії батальйон американської морської піхоти був підпорядкований шведському командуванню багатонаціональної бригади. З 2016 року шведські збройні сили підтримують регулярні контакти з європейським командуванням США (USEOCOM).
Фінляндія після закінчення холодної війни відкинула політичні і військові обмеження, нав’язані їй після Другої світової, порвала із залежністю від Москви і обрала напрямок на інтеграцію із Заходом (вступ до ЄС, але не в НАТО). Елементом переорієнтації закордонної політики і безпеки Фінляндії було зближення зі США. Важливим у цьому контексті стало політичне рішення з 1992 року про закупівлю 62-х американських винищувачів F-18 Hornet, яке переросло у фінсько-американську співпрацю в галузі підготовки пілотів, навчань і модернізації літаків.
Також фінські збройні сили поглибили взаємодію з американськими силами в рамках багатосторонніх регіональних маневрів натовської програми «Партнерство заради миру».
З перспективи правоцентристського уряду Юхи Сіпілі США відіграють ключову роль у гарантуванні безпеки нордично-балтійського простору, володіючи не тільки необхідним військовим потенціалом, а й волею стримування можливих агресивних дій Росії.
Правляча коаліція розширює військову співпрацю зі США: вона підтримується опозиційною Шведською народною партією і, частково, «зеленими», тоді як соціал-демократи і «Союз лівиці» залишаються скептичними, побоюючись провокування Росії і відходу нинішнього уряду від політики неприєднання.
У ситуації тривалого збереження напруження у відносинах з Росією ймовірним є подальше зростання значення США у фінській політиці безпеки, що навіть може набрати вигляд неформального союзу, оскільки членство Фінляндії в НАТО з уже названих причин є малореальним.
Поглиблення фінсько-американської військової співпраці охоплює, передовсім, збільшення спільних навчань у Фінляндії, особливо у 2016 році. У травні в рамках американської операції Atlantic Resolve, яка має на меті зміцнення східного флангу НАТО, відбудуться великі як для Фінляндії маневри американських і фінських військово-повітряних сил (6–8 винищувачів F-15C національної гвардії) в Ріссала (за 200 км від кордону з Росією) із залученням інших нордичних партнерів.
Фінляндія заявляє про готовність ширшої підтримки США у закордонних операціях, незважаючи на заплановане урядом скорочення міжнародної участі фінських збройних сил: оголошено про збільшення до 100 військовиків фінської навчальної місії в Іраку в рамках міжнародної коаліції під егідою США (нині 50 інструкторів).
Євнег ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».