Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Квiтень 2016 19:18

Між Росією і Китаєм

Rate this item
(0 votes)

Ки­тай по­ши­рює вплив у Цен­траль­ній Азії. Від­ступ Ро­сії з Цен­траль­ної Азії від­бу­вав­ся б на­віть у ра­зі від­сут­но­сті кон­фрон­та­ції із За­хо­дом. Це мен­шою мі­рою пи­тан­ня ба­жань, а біль­шою — різ­ни­ці по­тен­ці­алів. 
Ки­тай­ські гро­ші вид­но на кож­но­му кро­ці, і пре­зи­ден­ти ко­лиш­ніх ра­дян­ських рес­пуб­лік бе­руть у Ки­таю кре­ди­ти, за які ки­тай­ські фір­ми бу­ду­ють їм до­ро­ги ру­ка­ми сво­їх же ро­біт­ни­ків. А од­но­час­но сот­ні ти­сяч узбе­ків, та­джи­ків, ка­за­хів і кир­ги­зів шу­ка­ють ро­бо­ту в Ро­сії, бо не мо­жуть знай­ти її вдо­ма.

Із Центральної Азії дедалі більше сировини продається в Китай. І з цієї точки зору вектор змінюється, ще кілька років тому майже весь транзит нафти і газу йшов через Росію. Альтернативи не було, окрім труби через Росію. Туркмени мали лише один газопровід невеликої потужності через Іран.

До того ж Туркменистан узагалі не дозволяє іноземцям брати участь у своїх економічних структурах. У регіоні лише Казахстан веде відносно ліберальну економічну політику.
Китайцям це не перешкоджає — вони діють зі стратегічних мотивів. Наприклад, у 2009 році китайці збудували газопровід від узбецькотуркменського кордону до Китаю. Це набагато ближче і дешевше, ніж купувати російський газ.
Спрямування від Росії у бік Китаю не було геополітичним вибором чи великою стратегією, а лише дією принципу: хто давав гроші, від того й брали. Країни цього регіону живуть у кредит, бо після розвалу СРСР не провели жодних економічних реформ, хіба, може, за винятком Казахстану. Криза у цій частині пострадянського простору була найважчою — лише в середині 2000 років вони досягли рівня виробництва і національного доходу з часів СРСР.
Усі ці республіки в часи СРСР перебували на московській «крапельниці»: частково тому, що регіон від часу великих географічних відкриттів і кінця Великого шовкового шляху завжди був бідним і відсталим. Цього не змінила ні російська колонізація, ні радянська модернізація, хоча, безсумнівно, означали певний цивілізаційний прогрес.
Центральна Азія у радянському розподілі праці грала специфічну роль. В Узбекистані закинули нормальне сільгоспвиробництво і перетворили країну у гігантську бавовняну монокультуру з катастрофічним результатом для Аральського моря і здоров’я мешканців. Десь у 2000х роках тут знову почали думати про повернення інших культур, але донині треба фальшувати статистику, щоб рільництво виглядало хоч трохи різноманітним. Крім бавовни, є там тільки газ, трохи нафти, урану і міді.
Таджикистан у СРСР виробляв алюміній і донині він становить кільканадцять відсотків ВВП і 30% вартості свого експорту. Крім того, він має рільництво, також з перевагою бавовни. Ведуться пошуки родовищ сировини (звичайно ж китайцями), але прогнози дуже песимістичні, бо тамтешня сировина розташована високо в горах, а це значно підвищує собівартість її видобутку.
Киргизстан має золото, у тому числі знамениту відкриту розробку Кумтор неподалік озера ІссикКуль — видобуток веде, хоч як дивно, канадська фірма. Це завжди були бідні республіки, а до того історично ніколи не існували як держави у нинішніх кордонах. Приміром, нинішній Таджикистан і Узбекистан — це частини колишнього Бухарського емірату.
На цьому тлі Казахстан виглядає самодостатнім: нормальне, досить різноманітне рільництво, великі міста і нафта. Нафтовидобувні фірми належать казахському державному фонду СамрукКазина, але дозволяється участь західних та китайських інвесторів. Для західних фірм, з відомих причин, така участь є досить ризикованою, але існують фонди, готові на інвестиції за якийсь шматок портфеля тамтешніх фірм. Ризик значний, однак потенційний зиск також.
Західні інвестори вважають Казахстан не тільки не демократичною, а й не правовою державою. Корупція у Центральній Азії набагато більша, ніж у Росії, яка на її тлі виглядає оазою стабільності і передбачуваності, правовою державою з активним громадянським суспільством.
У Центральній Азії вся держава може бути підпорядкована владній сім’ї — яскравим прикладом є Таджикистан. Усе, що діється в економіці, має зв’язок з елітою влади. Наприклад, сільськогосподарське виробництво перебуває в оренді, а земля — у власності родини президента. Кілька років тому врожай був несподівано багатим, і влада раптом ухвалила закон про обов’язкове створення запасів збіжжя, щоб штучно підняти ціну і тим самим — заробіток великого власника. Коли хтось будує готель, то відомо, що за цим стоїть племінник президента, або його дочка ремонтує санаторій, а всього у президента Емомалі Рахмона — дев’ять дітей...
Біля Душанбе є місцевість Варзоб, де тече ріка і набагато прохолодніше, ніж у місті; там будують вілли і палаци еліт. Цікаво, що всі автомобілі зареєстровані у Кулябі, звідки походить президент. У невеликому Таджикистані — а ВВП має там радше африканський масштаб, ніж азійський — усе це відносно легко дослідити, адже після розвалу СРСР за владу боролися, передовсім, два регіони. (Реклама – ЖК "Столичный" Железнодорожный Форум жильцов (Саввино), за більш детальною інформацією перейдіть за посиланням жк столичный форум)
У Казахстані все набагато складніше і вишуканіше: існує певний баланс між фракціями. А це означає, що еліти Казахстану можуть ухвалювати «стратегічні» рішення, а не лише родиннобізнесові. Будівництво у 1998 році Астани, нової столиці в регіоні, де переважали росіяни, стало продовженням політики. Вона презентується як міст між Європою і Росією, яка для них є специфічною частиною Заходу, та Китаєм. Її будівництво мало й стратегічний ефект, бо «зазначило територію», на яку росіяни могли мати претензії.
Одначе і тут усі ключові рішення ухвалює еліта залежно від актуальних політичних інтересів: просто гасяться «пожежі» і мало замислюються над перспективою. Зокрема, вступ у ЄЕС привів до втрат країни, яка донедавна мала більший торговий обмін з Китаєм, ніж з Росією. Девальвація тенге пов’язана з девальвацією рубля і негативно вплинула на казахську економіку, не кажучи вже про значні втрати країни — з потужними турецькими впливами — від конфлікту Кремля з Ердоганом.
У ЄЕС вступив також Киргизстан. Це єдина країна, де проходять нормальні політичні дебати на тему позитиву і негативу інтеграції з Росією. Головна причина вступу у ЄЕС дуже проста: майже мільйон киргизів працюють у Росії. Якщо вони повернуться у країну, то вся система може рухнути, бо не буде роботи для людей, які нині генерують 30% ВВП країни — ці 30% надходять у Киргизію у формі грошових переказів. Киргизів у Росії стає більше, а таджиків та узбеків — менше, бо їхні країни не вступили у ЄЕС, і Москва запровадила складний процес реєстрації працівників зза меж союзу.
Утім, киргизи, узбеки і таджики відчувають зневагу росіян на кожному кроці. На російському телебаченні постійно транслюють програми, де над ними насміхаються.
Але серед мешканців Центральної Азії таке ставлення не викликає радикалізації. Якщо вони і радикалізуються, то не вдома, а в Росії, де живуть у гетто і працюють у нелюдських умовах. Зі всієї Центральної Азії на боці «Ісламської держави» воює лише кілька тисяч осіб, а там немалі держави: в Узбекистані — 30 мільйонів населення, Казахстані — 15, Таджикистані — 8, Киргизстані — 6,5, а в Туркменистані — приблизно 5 мільйонів. Реальні дані свідчать, що саме на ці суспільства мало впливає ісламський радикалізм, але влада охоче грає картою терористичної загрози.
Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».