На це дуже хворобливо реагував Китай, який пропонує Тайваню вирішити проблему національної єдності за моделлю «одна країна — дві політичні системи».
Прикладом такої системи є повернення до складу Китаю у 1997–1999 роках Гонконгу та Макао, які відтоді на 50 років отримали гарантії незмінності своїх політичних систем. Утім, з відновленням багатопартійної системи на Тайвані різкішими стали політичні протиріччя між прихильниками партії «Гоміндан», які в принципі не заперечують можливості реінтеграції з Китаєм, та адептів незалежності Тайваню. У відповідь Пекін у 1996 році заявив, що будь-яка спроба офіційного проголошення незалежності Тайваню означатиме оголошення війни Китаю.
На цьогорічних виборах кандидат Демократичної прогресивної партії 59-річна Цай Інвень перемогла кандидата партії «Гоміндан» Еріка Чу. Зазначимо, що Цай Інвень як новий президент Китайської Республіки виступає проти політичного зближення з материковим Китаєм. Вона підтримує збереження існуючого стану фактичної незалежності Тайваню, але проти різких кроків з проголошення незалежності. Цай Інвень наполягає на приєднанні Тайваню до створеної американцями Транстихоокеанської зони вільної торгівлі, котра розглядається як противага китайському впливу у регіоні.
Наступного тижня тайванська проблематика поряд із північнокорейськими термоядерними випробуваннями буде провідною темою переговорів у Пекіні за участю державного секретаря США Джона Керрі. Адже тайванська проблема є однією з найгостріших у китайсько-американських відносинах. Адміністрація Барака Обами намагається без потреби не загострювати відносини з Пекіном, тим паче що в умовах біржової кризи будь-яка конфронтація означатиме додаткові ризики поглиблення економічної кризи.
Андрій МАРТИНОВ