Цьогорічна парламентська виборча кампанія відбувалася на тлі помітного неозброєним оком політичного насилля у багатьох провінціях Венесуели.
На фініші перегонів напруження додали новини з Аргентини. Адже два тижні тому президентом Аргентини обраний ліберал Маурісіо Макрі. Його венесуельський колега Ніколас Мадуро висловив стурбованість тим, що новий аргентинський президент проводитиме неоліберальну економічну політику в Аргентині та виведе цю країну з латиноамериканського лівого альянсу на шлях тіснішої співпраці із США.
Ці антиамериканські настрої, які послідовно підтримуються венесуельською державною пропагандою, соціальні подачки маргінальним прошаркам міст і сіл Венесуели, послідовне сіяння розбрату класової боротьби стали інструментами виборчої кампанії прихильників Ніколаса Мадуро.
Однак чимало венесуельців за 16 років чавізму втомилися від соціального експерименту боліварійського соціалізму. Тож очікувана перемога венесуельської демократичної опозиції була лише питанням активності виборців на дільницях для голосування. Аби цю активність мінімізувати, властям довелося вдатися до низки силових провокацій.
За даними Національної виборчої ради, опозиція отримала 99 депутатських місць з 167 до однопалатної Національної асамблеї, передає російська служба Бі-Бі-Сі.
Правлячій Єдиній соціалістичній партії Венесуели, згідно з попередніми даними, дістанеться 46 місць.
Таким чином, уперше за 17 років — з часу приходу до влади Уго Чавеса — соціалісти втратили більшість у венесуельському парламенті.
Явка на виборах, що відбулися 6 грудня, становила 74,25%.
У багатьох районах венесуельської столиці Каракаса звістку про перемогу опозиції зустріли феєрверками.
Опозиція сподівається на хвилі аргентинської перемоги прихильників лібералізму здійснити радикальний політичний поворот у Венесуелі. Зробити це буде нелегко, але немає безнадійних справ, особливо якщо для змін визріли всі передумови.
Андрій МАРТИНОВ
