Такі кроки здійснюються відповідно до переглянутої вперше за останні чотири роки «Національної військової стратегії», яка була презентована кілька днів тому Міністерством оборони США. У документі з’явилося положення, що Китай є однією з держав, які можуть становити виклик для миру, хоча зазначено, що Вашингтон прагне, щоб Пекін став партнером США у будівництві міжнародної безпеки.
«Дії Китаю викликають збурення в регіоні Азії і Тихого океану», — написали автори стратегії, підкреслюючи, що Китай хоче мілітаризувати тутешні морські шляхи. Кілька тижнів тому Пекін дуже різко критикував положення документа.
Про мілітаризацію регіону свідчить будівництво Китаєм штучних островів на спірних водних басейнах, приміром у районі Південного рифу Джонсона. За даними Пентагона, «штучна сухопутна маса» у Південно-Китайському морі вже має загальну поверхню кілька квадратних кілометрів.
Проте у новій стратегії американці визнають, що «з 2011 року різко посилився глобальний безпорядок, тоді як військова перевага США починає зазнавати ерозії». Попри проблеми Вашингтон вважає, що Китай не дуже хоче вступати у збройний конфлікт зі Сполученими Штатами Америки. Але, як зазначено, ризик такого конфлікту є «низьким», але весь час «зростає».
Посилення розмаху і темпу боротьби за впливи буде мати наслідки у глобальному масштабі і визначить позицію як США, так і Китаю. Азія з огляду на свій демографічний і економічний потенціал є місцем, де, ймовірно, вирішуються долі держав.
Зростаюча економічна і політична потуга Пекіна, яка супроводжується модернізацією збройних сил, може привести до послаблення американських впливів. Першою «жертвою» політики Китаю може стати політика дво- і багатосторонніх відносин США, але це може бути лише початком набагато більшої зміни у глобальному співвідношенні сил.
З опитування, проведеного три тижні тому, випливає, що Китай є державою, яка має найбільші шанси замінити Сполучені Штати Америки в ролі глобальної потуги у майбутньому. Такої думки дотримується більшість респондентів у 27 державах із 40, які були об’єктом дослідження американської соціологічної служби Pew Research. Черговим висновком є поліпшення «іміджу» Китаю, який позитивно оцінюють уже 54% — порівнювано з результатом 49%, зафіксованим торік.
Сполучені Штати Америки після приходу на посаду міністра оборони Ештона Картера приступили до енергійного зміцнення союзу з чотирма державами — Японією, Південною Кореєю, Філіппінами та Австралією. Все важливіше місце у цьому стратегічному розкладі займає також В’єтнам, а Вашингтон виконує заохочуючі жести й на адресу Індії.
Можна сподіватися, що в «американську систему» міцно буде підключений Тайвань. Ефективність стратегії стримування Китаю буде, однак, залежати від кількості озброєння (передусім авіаносців і літаків), які Вашингтон зможе розмістити у регіоні.
Китайська політика у контексті суперництва з Вашингтоном керується кількома мотивами. За даними аналітичного центру South Asia Analysis Group (SAAG), влада у Пекіні прагне обмежити стратегічний простір для американців, щоб мінімізувати наслідки стратегії стримування.
Китайці вважають, що американці підігрівають суперечки у регіоні, а через їхню інтернаціоналізацію намагаються зміцнити свої двосторонні союзи з Філіппінами, В’єтнамом, Японією, Південною Кореєю та Індією. Така політика повинна привести до формування блоку держав, які мають серйозно загальмувати геополітичні претензії Китаю.
Експерти SAAG у статті для сайта EurasiaReview написали, що конфлікт між глобальною потугою, тобто Сполученими Штатами Америки, і зростаючою потугою, тобто Китаєм, може стати найближчим часом «новою нормою». На їхню думку, цьому може сприяти поступове перетворення Китаю з континентальної потуги на морську, хоча Китай усвідомлює військову асиметрію на користь Вашингтона. Цю нерівномірність може нейтралізувати динамічний економічний розвиток Китаю, який зміцнюватиме його військову позицію в усьому регіоні.
Подібну думку представила газета «Бізнес Інсайдер», яка вважає, що Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна робить «вирішальні зусилля», щоб стати глобальною потугою, однак країна з військової точки зору значно поступається Сполученим Штатам. Також Пекін намагається зміцнити свою позицію в усьому світі через розвиток торговельних зв’язків, надання економічної допомоги та використання засобів, типових для політики «м’якої сили», що має створювати позитивний візерунок Китаю за кордоном. Такі дії можуть проявитись і у посиленні позиції Пекіна у таких міжнародних організаціях, як ООН.
Ризик вибуху збройного конфлікту між Пекіном і Вашингтоном, в якому можуть утратити обидві сторони, стримує інтенсивні торговельні відносини між обома країнами. Китай, який будує свою державність, однозначно намагається показати, що саме він роздає карти в Азії. Американці, у свою чергу, прагнуть до захисту своєї глобальної позиції, але ситуацію ускладнює технологічний прогрес їхніх головних суперників. Можливості вибуху конфлікту може усунути мирне врегулювання територіальних спорів, але ціною за це мусить стати розподіл впливів у регіоні Азії між США та Китаєм.
Євген ПЕТРЕНКО