Проте США вважають, що продовження за прямої військової допомоги ресурсу виживання режиму президента Сирії Башара Асада може лише пролонгувати кризу. У відповідь Росія наводить приклади Іраку й Лівії, де після ліквідації режимів Саддама Хусейна й Муаммара Каддафі були зруйновані засади державності, що перетворило ці країни на осередки терористичної діяльності.
Утім, проблеми ефективності антитерористичної коаліції, яка має діяти проти загонів «Ісламської держави Іраку і Леванту», полягають у діаметральних інтересах її потенційних учасників. Зокрема, країни — члени Європейського Союзу мають за пріоритет припинення масової міграції біженців із районів бойових дій, тому хочуть якомога швидше розгромити «ІДІЛ», аби мати всі підстави для того, щоб не приймати натовп біженців.
Сполучені Штати Америки вважають пріоритетом завершення процесу усунення від влади на Близькому Сході авторитарних режимів, нехай і руками бойовиків «ІДІЛ». Росія намагається сповна скористатися з цих розбіжностей у пріоритетних інтересах між Євросоюзом і США у власних інтересах.
Запропонувавши Євросоюзу військові послуги у Сирії проти «ІДІЛ», Путін хоче домогтися скасування європейських торговельно-економічних санкцій щодо Росії, введених унаслідок анексії Криму та агресії проти України. Іран і Китай намагаються скористатися з усіх цих протиріч у власних інтересах. Зокрема, Тегеран хоче представити себе незамінним союзником будь-якої коаліції проти «ІДІЛ», за що отримати швидше скасування санкцій та тіснішу співпрацю з європейськими компаніями у процесі розвитку іранської ядерної програми.
Натомість Піднебесна мріє зміцнити геополітичний союз зі США. Недавні переговори китайського лідера Сі Цзіньпіна з президентом США Бараком Обамою засвідчили факт зближення позицій Пекіна і Вашингтона з питань погодження економічних протиріч. Можливо, ціною такої згоди для Пекіна буде транзит китайської «нейтральної позиції» у більш проамериканський бік.
За такої розстановки сил головним переможцем у процесі невдалого пошуку формули створення широкої антитерористичної коаліції є «ІДІЛ». Імовірніше, до кінця поточного року, за умови наявності доброї волі усіх охочих дати бій терористам, дипломатам доведеться докласти чимало зусиль для знаходження реальної форми антитерористичної коаліції, яка воюватиме з «ІДІЛ» не лише резолюціями.

Андрій МАРТИНОВ