Помітне місце в роботі саміту зайняли питання кліматичних змін. Німці пропонують «великій сімці» взяти на себе роль світових лідерів у переході до економіки, яка менше залежатиме від вуглеводнів. Це дасть можливість максимально обмежити викиди вуглецю в атмосферу. Японія поставила перед своєю економікою завдання до 2030 року, порівняно з показниками 2013 року, скоротити такі викиди майже на чверть. Водночас цьогорічний саміт «великої сімки» засвідчив, що США обережно ставляться до високих темпів боротьби зі зменшенням викидів вуглецю, адже нинішнє економічне зростання у США забезпечується головним чином за рахунок «реіндустріалізації» на енергетичній основі видобутку сланцевих нафти і газу.
До речі, саме ці протиріччя між ЄС і США, а не лише протести європейських профспілок, стали суттєвою перешкодою на переговорах про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі. Без особливого ентузіазму учасники зустрічі ухвалили пропозицію Німеччини щодо поетапного збільшення «соціального внеску» країн «великої сімки» на підтримку найбідніших країн у світі.
Не було політичних розбіжностей між учасниками саміту щодо виключення з його формату Росії як держави, що не поділяє демократичних цінностей з іншими країнами «великої сімки». Також ці країни солідаризувались у питанні продовження надання фінансової допомоги Греції, але без її утримання переважно за рахунок платників податків із більш багатих країн Євросоюзу. Тобто фінансова допомога Греції жорстко прив’язана до внутрішніх реформ у цій країні.
Серед проблем, які не були вирішені на саміті, слід виділити питання Близького Сходу. Європейські країни «великої сімки», передусім Італія, пропонували більше уваги приділяти стабілізації становища у Північній Африці. США та Японія, навпаки, більше зацікавлені в консолідації заради спільної боротьби проти «Ісламської держави Іраку і Леванту».
Загалом країни «великої сімки», яка, до речі, у 2015 році відзначила сорок років з дня створення, продемонстрували високий ступінь спільної відповідальності за вирішення глобальних економічних, політичних і військових проблем. Однак реалізація ухвалених рішень також вимагатиме не меншої послідовності, політичної волі та зосередженості. Зокрема, це стосується налагодження взаємодії між країнами «великої сімки» та країнами — членами «великої двадцятки» щодо погодження підходів до вирішення глобальних і регіональних проблем.

Андрій МАРТИНОВ