Словацький проект інтеграції з Чехією і Австрією вписується у процес пошуку формули інтеграції газових ринків Центральної Європи і є елементом дискусії навколо цільової моделі ринку газу Євросоюзу. Одним із головних проектів у цій дискусії є концепція об’єднання невеликих державних ринків у регіональні. Це має сприяти більшій гнучкості, диверсифікації і конкуренції, а також зниженню і вирівнюванню ціни на газ.
Одночасно з пропозицією тіснішої інтеграції ринків у Центральній Європі зі словацького боку надійшли нові пропозиції інфраструктурних рішень, які можуть посилити її транзитну роль. У вересні 2014 року Словаччина задіяла найбільший у Центральній Європі газовий реверс в Україні. Він дозволяє робити постійні поставки на рівні 14,6 мільярда кубометрів газу щорічно (для порівняння — польський реверс: 1,4 мільярда кубометрів і угорський — 6,1 мільярда кубометрів; обидва у перервній формі, що де-факто означає менші поставки).
Завдяки реверсу з початку цього року Україна половину імпортованого газу отримала із Заходу. В середині 2014 року оголошено також створення перемички між Словаччиною і Угорщиною. Триває робота над будівництвом першого газового сполучення з Польщею, яке має запрацювати наприкінці 2018 року.
Eustream представив пропозицію будівництва магістралі Eastring, яка поєднує Словаччину через Україну або Угорщину з Румунією і Болгарією. Її початкова пропускна здатність повинна становити 20 мільярдів кубометрів (а повна потужність — 40 мільярдів кубометрів) і дозволити поставки газу з турецького напрямку у Центральну Європу, так і сировину із західних газових хабів у держави Південно-Східної Європи. Під час саміту Східного партнерства у Ризі власті Словаччини, Угорщини, Румунії і Болгарії попередньо підтримали ідею будівництва магістралі, хоча її назва на наводиться у підписаній декларації.
Словаччина з 70-х років грає ключову роль у транзиті російського газу на Захід, це дає їй значний дохід у бюджет (приблизно 150 мільйонів євро щорічно). Корисну для Словаччини ситуацію змінив початок експлуатації газопроводу «Північний потік» у листопаді 2011 року (потік газу впав з 74 у 2011-му до 46,5 мільярда кубометрів у 2014 році).
Словацько-російський договір на транзит газу до 2028 року зобов’язує «Газпром» користуватися словацькою інфраструктурою в рамках правила ship or pay, але російська обіцянка відмовитися від транзиту газу через Україну після 2018 року викликала у Братиславі стурбованість, і ця тема обговорюватиметься під час червневого візиту прем’єра Фіцо у Москві. Словаччина хотіла б якнайдовше отримувати прибутки від нинішньої конфігурації, однак російська експортна стратегія, що передбачає обхід України, змушує Eustream шукати нові бізнесові рішення.
Словацька мережа пристосована до транспортування близько 90 мільярдів кубометрів газу щорічно (власне споживання становить приблизно 5 мільярдів кубометрів щорічно). Через це ключовою метою словацької газової політики є збереження транзитної ролі держави. Великі обсяги газу, що потрапляли на Захід, роками гарантували Словаччині безпеку поставок.
Цю ситуацію змінила серія російсько-українських газових конфліктів, які схилили Словаччину до розбудови Eustream і підкреслене прагнення до збереження тісної співпраці з «Газпромом» у галузі поставок і транзиту газу. Фіцо запевняє, що проект Eustring можна погодити з російськими планами транзиту газу через Туреччину.
Процес центральноєвропейської газової інтеграції між Австрією, Чехією і Словаччиною не був би можливим без тісних інфраструктурних зв’язків між цими державами.
Якщо процес інтеграції газових ринків Австрії, Чехії і Словаччини буде успішним, це позитивно вплине на перспективу створення спільного ринку газу у Вишеградській групі (V4). Процес будівництва регіонального ринку газу V4 був ініційований у середині 2013 року. Нині він не передбачає механізмів глибокої інтеграції (як суміжність ринків чи ширші торговельні зв’язки). Вони зосередилися на співпраці на користь підвищення безпеки поставок сировини і гармонізації запровадження відповідного законодавства Євросоюзу.
У подальшій перспективі розвиток оптових ринків і зростаюча роль потоків у напрямку північ-південь (зокрема, завдяки введення в дію польського терміналу зрідженого газу (LNG) і будівництву необхідних транскордонних газопроводів), з одного боку, створять для решти держав регіону можливість підключення до інтеграційних процесів, форпости яких намагаються створити Австрія, Чехія і Словаччина, а з іншого боку, відкриють Польщі і Угорщині шлях до співпраці в інших інтеграційних проектах.
Євген ПЕТРЕНКО