Однак корективи до оптимістичних очікувань подальшого падіння цін внесли військово-політичні фактори — Саудівська Аравія безпосередньо втрутилась у бойові дії між єменськими сунітами і шиїтами. Внаслідок цього виникли додаткові фактори, що викликали сумніви у безпеці саудівської нафтовидобувної інфраструктури.
Свою лепту у цей процес внесли й бойовики «Ісламської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ), які скоїли низку терактів поблизу шиїтських мечетей у Саудівській Аравії. Не менш потужним фактором, який грає на знервованості очікувань на нафтовому ринку, є виведення силами ІДІЛ з великої нафтової гри Іраку і Лівії.
Центральні уряди цих обох держав не мають достатніх силових ресурсів, аби повністю контролювати видобуток нафти на власній території, що передбачено правилами картелю ОПЕК. Замість центральних властей в Іраку і Лівії нафтовим бізнесом займаються ісламістські терористичні угруповання, що робить неможливим прогноз ціни на нафту навіть на коротку перспективу.
Серйозним дестабілізуючим фактором для солідарності у рамках ОПЕК є напруження в американсько-венесуельських відносинах, зокрема в енергетичній сфері. Громадянська війна між мусульманами і християнами підриває позиції в ОПЕК ще однієї держави — Нігерії. Загалом ця картина олією не додає оптимізму імпортерам нафти, які більше не грають на стрімке зменшення ціни на нафту.
За цих обставин Росія намагається позиціонувати себе як найбільш надійного постачальника нафти на світовий ринок, на перешкоді чому є лише змова ЄС і США щодо санкцій. Зрозуміло, Росія, оскільки не є членом ОПЕК, не може безпосередньо впливати на рішення цього нафтовидобувного картелю. Водночас навіть під дією західних санкцій Росія залишається надто важливим гравцем на світовому ринку нафти, аби ОПЕК міг його ігнорувати.

Андрій МАРТИНОВ