Не менше значення для військових успіхів ІДІЛ мають розбіжності серед сил, які їм протистоять. З одного боку, президент США Барак Обама ініціював бомбування територій, підконтрольних ІДІЛ, військово-повітряними силами країн — членів НАТО. Однак ефективність таких дій виявилася низькою, позаяк «бомбують» фактично мобільні партизанські загони ІДІЛ, які замість того, щоб «тримати фронт» і отримувати бомби і ракети на свої голови, швидко переміщуються і використовують мирних жителів у ролі свого прикриття.
З іншого — не виправдалися в повному обсязі й сподівання використати у наземних операціях проти ІДІЛ іракську та іранську армії. На жаль, іракська армія все ще не позбулася синдрому розгрому від американців 2003 року. «Люстрований» кадровий склад іракської армії часів Саддама Хусейна подався переважно за великими грошима саме до ІДІЛ. Натомість створена «нова іракська армія», навіть маючи значну перевагу над бойовиками ІДІЛ, залишається морально нестійкою і легко здає позиції. Більш вмотивованими щодо ІДІЛ могли би бути вояки іранської армії, адже тут відіграє свою роль фактор протистояння сунітської ІДІЛ і шиїтів, яких вирізають. Однак (з початком війни Саудівської Аравії проти шиїтів Ємену) увага Тегерана більше спрямована на єменсько-саудівський фронт, ніж на боротьбу проти ІДІЛ.
На цьому тлі іракська армія днями втратила контроль над головним містом Рамаді пустельної провінції Анбар. Звідти відкривається прямий шлях на Багдад. Крім того, захопивши сирійське місто Пальміра, бойовики ІДІЛ відтепер повністю контролюють сирійсько-іракський кордон. Найгірше, що адміністрація президента Барака Обами, здається, не горить бажанням власними руками створювати собі додаткові зовнішньополітичні проблеми.
Фактично Барак Обама самоусунувся від радикального вирішення проблеми ІДІЛ, сподіваючись перекласти цей головний біль на нового президента США. Проблема тільки в тому, що новий господар з’явиться в Білому домі лише у січні 2017 року. Доводиться лише здогадуватись, яких масштабів до того часу сягне вплив ІДІЛ на всьому Великому Близькому Сході.
Андрій МАРТИНОВ
