Головним бізнесом для тунісців стало налагодження переправи Середземним морем до Європи африканських нелегальних мігрантів. Натомість Лівія деградувала ще більше, фактично перетворившись на конгломерат ворогуючих між собою збройних загонів різних кланово-племінних угруповань, які одночасно воюють проти загонів радикальних ісламістів з «Ісламської держави Іраку і Леванту». Це угруповання, окрім значної частини лівійської території, ще контролює кілька провінцій у Сирії й Іраку та претендує на створення ісламістського Халіфату на всьому Близькому Сході.
Зруйнована впродовж чотирьох років громадянської війни Сирія залишається кривавою раною в регіоні, ще й «експортує» нестабільність у сусідній Ліван, створюючи військово-політичну напруженість на кордонах Ізраїлю. Додатковим фактором регіональної напруженості є інтрига навколо надійності лозанських домовленостей щодо згортання ядерної програми Ірану.
Увесь цей близькосхідний хаос органічно доповнюється кривавою бойнею в Ємені. Майже два місяці бомбувань позицій єменських шиїтів, яких через ліванське угруповання «Хезболла» опосередковано підтримує Іран, коаліцією держав Перської затоки на чолі з Саудівською Аравією, радикально не змінили ситуацію. Громадянська війна в Ємені фактично розколола цю країну, створивши безпосередню загрозу нафтовим родовищам Саудівської Аравії.
Саме таке становище змусило президента США Барака Обаму терміново зібрати у Вашингтоні представників Саудівської Аравії, Кувейту, Катару, Бахрейну, Об’єднаних Арабських Еміратів, Оману. Результати переговорів засвідчили, що Вашингтон закликає союзників у Перській затоці більш надійно консолідуватись. США підтримують створення спільних збройних сил країн Перської затоки, які були б здатні протидіяти насамперед Ірану. Утім, висока військово-політична напруженість у регіоні серйозно нервує нафтовий ринок. Унаслідок цього з’являються додаткові труднощі з реалізацією американської політики максимального здешевлення нафти заради завдання потужного фінансово-політичного удару по російській економіці.
Тому нагальним завданням є стабілізація становища принаймні навколо Саудівської Аравії, яка лише в такому разі зможе збільшити обсяги видобутку нафти, аби вплинути на цінові очікування ринку. Подальший розвиток подій у регіоні покаже, наскільки ефективними виявляться рішення, ухвалені у Вашингтоні.
Андрій МАРТИНОВ
