Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 14, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 24 Квiтень 2015 20:42

Вірменський геноцид: між пам'яттю і політикою

Rate this item
(0 votes)

Відбулися заходи вшанування сторіччя геноциду вірмен в Османській імперії. Нагадаємо, що в роки Першої світової війни, а саме у квітні 1915 року розпочалися систематичні репресії османського уряду проти вірменської національної меншини Османської імперії.
Вірмени проживали фактично на турецько-російській лінії фронту, тому їх як християн турки вважали «п’ятою колоною» і знищували. Цей процес тривав до листопада 1918 року, тобто часу капітуляції і розпаду Османської імперії. Досі не відома загальна кількість загиблих вірмен. Чимало з тих вірменських родин, які мали відповідні матеріальні можливості, переселилися до багатьох інших країн. Відтоді за чисельністю у світі вірменська діаспора є другою після єврейської. Вона більша, ніж загальна кількість населення сучасної Вірменії.
Упродовж останніх ста років історичні оцінки геноциду вірмен неодноразово змінювалися. Зрозуміло, що лише вірменська національна історіографія однозначно оцінює цю трагедію. Так само, як турецька історіографія факт геноциду послідовно заперечує. За турецькою версією, близько двох мільйонів вірмен загинули під час бойових дій та їхніх наслідків, а не через послідовні планові дії османської влади.


Нацистський злочинець Адольф Гітлер, умотивовуючи своїх поплічників до геноциду євреїв, у 1939 році посилався на занедбання пам’яті про геноцид вірмен. Цей аргумент є чи не найсильнішим в обґрунтуванні вірменських вимог визнати факт геноциду на міжнародному рівні та покласти на Туреччину відповідальність за його наслідки.
Однак одностайності в позиції світової спільноти з цього питання немає. Лише Франція, завдяки особливій активності вірменської громади у цій країні, особисто відомого співака Шарля Азнавура, визнала факт геноциду вірмен. Не випадково у траурних заходах у Єревані взяв участь президент Франції Франсуа Олланд. Проте навіть найближча до Франції в європейських і світових справах Німеччина займає з цього приводу обережну позицію, тому що у ФРН мешкає до трьох мільйонів етнічних турків, псувати стосунки з якими німецька політична еліта не горить бажанням. Крім того, Німеччина фактично заблокувала просування Туреччини до членства в Євросоюзі, тож іще більше псувати відносини з Анкарою з приводу вірменського геноциду в Берліні не готові.
Показовими в цьому сенсі є вірменсько-турецькі відносини. Після розпаду СРСР у 1991 році Туреччина відкрито підтримала Азербайджан у війні Баку та Єревана за Нагірний Карабах. Відтоді турки блокують вірменські кордони. Унаслідок цього нафтопровід для каспійської нафти з Баку до Джейхана довелося проводити через Тбілісі. У 2012-му Вірменія намагалася нормалізувати відносини з Туреччиною. Анкара була вмотивована до цього надіями на успіх переговорів про вступ до Євросоюзу. Заради цього турки були готові навіть частково пом’якшити свою позицію щодо заперечення геноциду вірмен.
Однак і переговори залишились у глухому куті, крім того Туреччина більше переорієнтувалася на протидію курдам та на вирішення сирійської проблеми. Зрештою, наприкінці 2014 року вірменсько-турецькі відносини відкотилися до конфронтації. Тож не дивно, що кожне добре слово на адресу пам’яті вірмен, загиблих у роки геноциду, Анкара сприймає як образу для турків.
Зокрема, Папа Франциск запевнив, що геноцид вірмен був, чим викликав бурхливу реакцію Туреччини, яка звинуватила лідера католиків світу у бажанні роздмухати ісламсько-християнський конфлікт. На тлі таких конфронтаційних емоцій державний департамент США відмовився визнавати відповідальність сучасної Туреччини за вірменський геноцид, скоєний османами. Вірменсько-турецькі війни пам’яті тривають, що не додає стабільності на Великому Близькому Сході та позбавляє моралі сучасну політику. Можливо, як свідчить практика, ставити надто високо моральну планку для політичних розрахунків знову занадто ілюзорно.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».