З іноземних версій — деякі російські шовіністи наполегливо пропагують «український слід» з подальшими конспірологічними варіаціями на тему змови американців. Утім, остання версія перебуває на маргінесі в обговоренні версій убивства навіть у російських ЗМІ.
Усе це стало приводом для чергового роздоріжжя на шляху російського політичного розвитку. Група силовиків наполягає на жорсткому курсі «Антимайдану», подальшому закручуванню гайок і силовому вирішенні українського питання. Умовно кажучи, група «прозахідних лібералів», представлена колишнім міністром фінансів Олексієм Кудріним, до певної міри чинним прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим, не в захваті від перспективи подальшої ізоляції Росії від Заходу. За цих обставин убивство Нємцова мало завадити формуванню нового ліберального руху з людським обличчям та політично вільним від тягаря відповідальності за антинародну приватизацію початку 90-х років.
Його має презентувати олігарх Михайло Прохоров, який днями залишив власноруч створену партію «Громадянська платформа», аби, ймовірно, максимально розширити свою політичну підтримку в опозиційному таборі, адже донедавна непоганий результат, показаний Михайлом Прохоровим на президентських виборах 2012 року, не був конвертований у відповідний політичний вплив. Однак спроби влади «закрити» у в’язниці ще одного опозиціонера Олексія Навального можуть вивести на перші позиції в опозиції саме Михайла Прохорова.
Утім, поки що чвари в опозиційному середовищі політичні технологи Кремля вдало використовують для дискредитації запланованого на 19 квітня опозиційного «маршу гніву і гідності». Натомість російське телебачення невтомно інформує громадян про чергові «рекордні 88 відсотків» популярності Володимира Путіна. Але йому не слід забувати, що від великої любові до ненависті — один крок.

Андрій МАРТИНОВ