«Для чого він це все робив?» — питає британський журналіст і сам дає відповідь: «Бо може». Але це не повне пояснення. 34-річний Тамім, син Хамада і новий емір Катару, пробує диверсифікувати економіку своєї країни на випадок, якби у майбутньому збанкрутував нафтогазовий бізнес. Новий правитель старається показати світу цивілізоване лице Катару.
Ця країна налічує трохи більше четверті мільйона громадян, які не платять податків і користуються безкоштовною медичною опікою. Філії закордонних престижних вишів, підтримувані місцевими фундаціями, дозволяють катарцям отримувати безкоштовну вищу освіту. Найкращі працевлаштовуються на добрих посадах у державній адміністрації. Релігія не вимагає від жінок закривати обличчя, достатньо так званого пристойного одягу. Катарці також не мусять одягати мундирів, бо тут нема обов’язкової військової служби.
Решта жителів емірату — це приблизно 1,4 мільйона гастарбайтерів. Влада пильно стежить за кожним їхнім кроком — навіть зміна найнятої квартири вимагає спеціального дозволу. З 2012 року у Катарі на будівельних роботах загинуло понад 1100 чужоземців. Це — офіційні дані і, на думку Емнесті Інтернешнл, сильно занижені. Більшість смертей сталась улітку — робітники не витримували спеки.
Приблизно половина іммігрантів — це пакистанці та індійці. Немало також іранців, філіппінців, єгиптян. Кожний чужоземець, який хоче працювати у Катарі, мусить спочатку знайти собі місцевого спонсора, який візьме на себе непередбачувані кошти його перебування. На практиці спонсор стає власником іноземця, коли той уже перетне кордон. Такий гастарбайтер, наприклад, не може змінити місце роботи без згоди спонсора, навіть не може виїхати з країни, бо у нього забирають паспорт.
Хоча Катар — одна з найбагатших країн світу, зарплата гастарбайтерів дуже низька. Це випливає з того факту, що більшість прибуткових будівельних контрактів захопили західні фірми, які не хочуть ділитися прибутками. За даними журналу «Дер Шпігель», звичайний приїжджий робітник на будівництві у Катарі заробляє в еквіваленті 9–10 тисяч гривень — за працю шість тижнів на тиждень від 8 до 10 годин щоденно. Але це ніяк не впливає на заробіток катарських громадян.
Заробітки місцевих такі самі великі, як і амбіції цього малого емірату. Вартість інвестицій, пов’язаних із чемпіонатом світу у 2022 році, вже перевищила 100 мільярдів доларів — поруч із сімома стадіонами мають бути збудовані кілька десятків готелів, революції очікує громадський транспорт.
Катар є абсолютною монархією — там нема ні політичних партій, ні парламенту. Єдиним і остаточним місцем ухвалення рішень є палац еміра. Мільярдні суми, призначені на поліпшення побуту громадян, забезпечують внутрішній спокій, а фінансова допомога для обраних арабських організацій гарантує правителям у Досі повагу у мусульманському світі.
Катар є єдиною ісламською державою, яка має посольство у Газі — разом з 44 дипломатичними представництвами по всьому світі включно зі Сполученими Штатами Америки. Він намагається впливати на внутрішню політику в арабському світі. Всупереч засадам відносної релігійної толерантності у власній країні за кордоном Катар підтримує радше радикалів.
Катарці — це інсайдери, як говорять про них сусіди. Якщо у регіоні діється щось незрозуміле, можна передбачити, що катарці до цього причетні. Несподівано потрібним є контакт до однієї із сирійських боївок, яка захопила американського журналіста? Запитайте у Досі. Треба підкупити локального лівійського ватажка, який перекрив нафтопровід на пустелі? Катарці вирішать.
Саме катарські шейхи здійснили звільнення американського солдата Боува Бергдала, захопленого афганськими талібами, — взамін за звільнення п’яти їх подільників із Гуантанамо. Це катарці вели переговори з фронтом «Аль-Нусра» — сирійським загоном «Аль-Каїди» — у справі викраденого американського журналіста Петера Тео Кертіса.
З іншого боку, саме катарці ведуть найбільш агресивну закордонну політику у регіоні, зокрема фінансуючи найбільших ісламських лайдаків. Катар підтримує також палестинський ХАМАС, якого американці вважають терористичною організацією. У Досі проживає керівник ХАМАСу Халед Мешаль. Ще через кілька вулиць зовсім відкрито діє представництво афганських талібів. Роками існує проблема катарської допомоги радикальним ісламським угрупованням, які для всіх інших є злочинцями. Катар стріляє по них доларами, ніби вносячи відкуп за захоплених американських і європейських заручників.
Результати такої політики дуже плачевні. Катар на власний розсуд підтримав кілька радикальних фракцій після повалення Муаммара Каддафі в Лівії. Нині ці катарські підопічні воюють один проти одного, опускаючи Лівію в пучину хаосу.
Катар також інвестував понад 8 мільярдів доларів на допомогу «Братам-мусульманам», які прийшли до влади в Єгипті після повалення Хосні Мубарака у 2011 році. Через два роки карта повернулась і після військового перевороту до влади прийшли спадкоємці Мубарака. На цьому тлі дійшло до конфлікту з президентом Єгипту Абделем Фаттахом аль-Сісі, який ув’язнив сотні членів «Братів-мусульман». Мама катарського еміра намагалася відкрити у Каїрі філію «Аль-Джазіри», критичної по відношенню до нового режиму, але цього разу телебачення не виграло протистояння з владою. Після короткого перебування під арештом оператори катарського телебачення спакували свої валізи і повернулися додому.
Відрядження «Аль-Джазіри» до Єгипту було дуже симптоматичним: відколи два роки тому до влади прийшов шейх Тамім, тривають спекуляції, хто насправді править Катаром. Мама нинішнього еміра Катару, 54-річна Моза Бінт Нассер Аль Місснед, стояла за палацовими інтригами, які привели до усунення впливових співпрацівників її чоловіка, старого еміра і промоції сина. Моза — своєрідний феномен у регіоні Перської затоки: жодна перша дама з регіону не здобула такої політичної ваги. Вона керує кількома фондами, у тому числі найбільшим — Фундацією Катару. Завдяки їй Катар став найбільшим покупцем мистецьких виробів у світі, через Фундацію країна стала власником знаменитого бренду Валентіно.
Спочатку вона була лише другою дружиною еміра. Але у дипломатичному світі поширені легенди про те, як Моза перебирала від чоловіка ініціативу під час міжнародних зустрічей на найвищому рівні. То чи не є Катар нині єдиним в арабському світі матріархатом? В одному зі своїх інтерв’ю емір Тамім скромно визнав, що ніколи ні в чому не відмовив своїй мамі.
Євген ПЕТРЕНКО