Влада Таджикистану робила все можливе, аби спостерігачі від Співдружності незалежних держав та Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнали їхню демократичність. Правда, на фініші перегонів опозиційна соціал-демократична партія скаржилася на нерівність умов передвиборчої агітації.
Правляча Народно-демократична партія Таджикистану в останні дні перед голосуванням продовжила термін подачі електрики в будинки таджиків. За голоси соціального протесту, зважаючи на прибуття до Таджикистану сотень тисяч трудових мігрантів із Росії, сперечалися опозиційні партії різної орієнтації: Комуністична та Соціал-демократична партії, а також Партія ісламського відродження Таджикистану. Остання партія засуджує екстремізм політичного ісламу у близькосхідних країнах, але виступає за максимальну ісламізацію Таджикистану, однак у рамках загалом світської державності.
Соціологічні опитування засвідчують, що, попри надзвичайно тяжкі соціально-економічні умови повсякденного життя, таджики не готові до порушення статус-кво. Надто свіжим залишається досвід кривавої громадянської війни 1991–1994 років, аби знову ставити країну на рубіж ризиків її повторення. Додатковим гарантом збереження відносно стабільного становища є присутність на таджицько-афганському державному кордоні російських військ.
Утім, витискування легальних і нелегальних таджицьких працівників із міст Росії неминуче вносить напруженість у таджицько-російські відносини. Тому, в міру подальшого погіршення соціально-економічного становища, що виглядає неминучим, зважаючи на невтішний стан таджицької економіки, не можна виключати й загострення внутрішньополітичного становища. Особливо, якщо протестні настрої очолить більш радикальна політична сила, ніж офіційна опозиція у вигляді Партії ісламського відродження Таджикистану.