Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 27 Лютий 2015 11:50

Війна пам'яті

Rate this item
(0 votes)

Навесні 2015 року виповнюється сторіччя геноциду, який вірменам в Османській імперії влаштували тодішні младотурецькі революціонери. У розпал Першої світової війни младотурки вирішили здійснити етнічну чистку, як вони вважали, «проросійської п’ятої колони» в Османській імперії. Наслідками цього злочину стала загибель, за різними даними, від двох до трьох мільйонів вірмен. Аналогічні злочини були скоєні проти інших національних меншин Османської імперії — ассирійців і греків.
Аргументуючи «остаточне вирішення єврейського питання», Гітлер нагадував своїм поплічникам, що цей злочин не буде покарано, так само «як забули про винищення вірмен». Звичайно, вірменські і турецькі історики мають свої інтерпретації цієї великої трагедії. Вірмени наголошують, що турки їх вирізали ще до нацистського геноциду євреїв в Європі. Турецькі історики, принаймні до початку переговорів про вступ Туреччини до Євросоюзу навесні 2005 року, стверджували, що вірмени гинули в умовах війни, а не від цілеспрямованих дій військових і цивільних властей Османської імперії.
Аналогічної точки зору дотримувався й творець сучасної Турецької Республіки Мустафа Ататюрк, якого, до речі, вірмени також вважають одним із персонально відповідальних за геноцид вірмен. Адже за деякими документами, систематичне знищення вірмен тривало до 1923 року. Тож не дивно, що вірменсько-турецькі відносини нового часу ніколи не були навіть нейтральними.


Особливо напруженими вони стали під час вірменсько-азербайджанського конфлікту за Нагірний Карабах у 1988–1994 роках. Туреччина відкрито у цій війні підтримала Азербайджан та заблокувала кордон із Вірменією. У відповідь багата і політично впливова закордонна вірменська діаспора систематично створює негативний імідж Туреччині. За сто років вірмени так і не почули від неї навіть словесних вибачень за геноцид 1915 року.
Такий стан справ бумерангом б’є по Азербайджану як союзнику Туреччини та додає Єревану аргументів для захисту непоступливої позиції щодо Нагірного Карабаху. Оскільки під час гарячої стадії карабахського конфлікту вірменська преса часто порівнювала дії азербайджанської армії з діями турків за часів вірменського геноциду.
Ось чому напередодні сторіччя геноциду вірмен в Османській імперії президент Вірменії Серж Саргсян відкликав протокол від 10 жовтня 2009 року про розвиток відносин із Туреччиною. Цей документ так і не був ратифікований вірменським парламентом. У відповідь Туреччина висловила жаль із приводу небажання вірменської сторони нормалізувати двосторонні відносини. Президент Туреччини Реджеп Ердоган розглядає таке рішення Єревана як продовження кампанії зі зміни правлячого в Туреччині ісламського режиму.
З іншого боку, така позиція Вірменії навіть допомагає Ердогану консолідувати навколо своєї партії найбільш націоналістично налаштованих громадян Туреччини, які через тривалі і невдалі переговори про вступ до Євросоюзу починають втрачати віру у реалістичність проекту європейської інтеграції Туреччини.
Свої мотиви у продовженні традиційного вірменсько-турецького протистояння мають і власті Вірменії. Вони зацікавлені у перенесенні суспільної уваги від злочину проти вірменської родини, скоєного російським солдатом-дезертиром у середині січня в місті Гюмрі. Ще одним переможцем у нинішньому вірменсько-турецькому протистоянні є Росія, яка отримує можливість для маніпуляцій як у російсько-вірменських, так і у російсько-турецьких відносинах.
На вірменському напрямку Кремль отримує можливість стверджувати, що російські військові бази на території Вірменії залишаються єдиними гарантами захисту вірмен від азербайджансько-турецьких зазіхань.
Натомість на турецькому векторі Росія має нагоду дистанціюватися від прямих звинувачень на адресу Туреччини, аби продовжити реалізацію стратегії «бізнес понад усе», будуючи Південний газопровід до території Туреччини. Так актуальні геополітичні інтереси продовжують цинічні ігри з пам’яттю про загиблих людей, які пали жертвами таких само кривавих розрахунків сто років тому.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».